Коли дитина дорослішає, вона починає віддалятися від батьків, бунтувати, вимагати все більше свободи та самостійності. Як не випустити ситуацію з-під контролю і зберегти хороші відносини з підлітком в цей непростий період? Розповідаємо.
Проявляйте любов
Перше, що ви повинні робити, – це проявляти свою любов, не скупитися на ласку і похвали та чуйно реагувати на емоційні потреби підлітка. Є кілька конкретних правил, які батькам варто пам’ятати.
1. Любові не може бути занадто багато.
Як можна частіше говоріть підлітку, що ви його любите. Нагадуйте йому, що він джерело вашої нескінченної радості. Обіймайте і щиро хваліть його.
Не варто стримувати свої пориви ніжності та проявляти холодність через те, що ви боїтеся зіпсувати дитину надмірною увагою. Деякі батьки впевнені, що строгість у відносинах виховує характер. Насправді все якраз навпаки.
2. Не соромтеся фізичних проявів своєї любові.
Дитині необхідно фізичний прояв любові від батьків не тільки в дитинстві, але і в підлітковому віці. Навіть якщо вона соромиться цього. Іноді просто варто бути трохи делікатніше в тому, коли і як ви це робите.
Іншими словами, навчіться виявляти свою любов, не виставляючи це напоказ: досить просто швидко поцілувати підлітка, коли вранці він іде до школи, обійняти, коли він повернувся зі школи, потріпати по плечу, коли він схилився над столом, виконуючи домашню роботу.
Такий фізичний контакт, яким би скороминущим він не був, зміцнює вашу взаємну емоційну прихильність.
3. Будьте уважні до емоційних потреб підлітка і реагуйте на них.
Мається на увазі не просто втішити дитину, коли вона плаче, або заспокоїти, коли вона боїться. Необхідно уважно спостерігати за її настроєм і реагувати так, щоб допомагати її емоційному розвитку.
4. «Мій будинок – моя фортеця».
Підлітку треба відчувати, що дім – це те місце, де він може сховатися від складнощів повсякденного життя. Створіть таку атмосферу, яка дозволить дитині дійсно розслабитися і забути про свої проблеми.
Постарайтеся знизити рівень стресу, зробити так, щоб вдома відбувалося якомога менше сварок, суперечок і емоційного з’ясування стосунків.
5. Беріть участь в житті своєї дитини.
Беріть участь в шкільному житті підлітка, цікавтеся його друзями, обговорюйте з ним його проблеми та успіхи, просто розмовляйте у вільний час. Немає нічого більш важливого для правильного психологічного розвитку дитини.
Читайте також: 5 ознак того, що ваша дитина стає підлітком
Ставлячи питання і проявляючи інтерес до підлітка, ви сприяєте підвищенню його самооцінки.
Для цього потрібні час і серйозні зусилля. Найчастіше заради того, що потрібно дитині, доводиться переосмислити свої пріоритети та навіть пожертвувати власними інтересами: пропустити не важливу зустріч на роботі або зробити відрядження максимально коротким. Але це того варте.
Підліток повинен знати, що завжди може розраховувати на вашу підтримку, якщо виникнуть проблеми. Дуже важливі відкритість, безоцінковий підхід, готовність вислухати. Якщо ви зайняті та не можете відірватися, призначте час для розмови.
6. Проводьте час разом.
Батькам буває непросто підтримувати тісний контакт з підлітком, який запрограмований на відділення від них. Але дуже важливо, щоб ви мали можливість проводити час разом. Тому регулярно плануйте спільні справи, які приємні для всіх членів сім’ї. Не варто обговорювати труднощі та конфлікти в такі моменти.
7. Встановлюйте розумні обмеження
Коли відсутнє чітке керівництво, дітям важко зрозуміти, яка поведінка вважається прийнятною.
Очевидно, що певні правила та очікування батьків повинні змінюватися в міру того, як дитина дорослішає і стає більш самостійною. Дітям будь-якого віку необхідні обмеження, але поступово їх потрібно робити все більш умовними.
Ось кілька рекомендацій, як бути в міру суворими батьками
1. Чітко формулюйте свої очікування.
Ваші очікування можуть бути незрозумілі підлітку, тому що вони не сформульовані. Можливо, ви припускаєте, що він і так знає, що не можна залишати мокрі рушники на ліжку. Або що він повинен попередити, якщо спізнюється до вечері. Але те, що дорослій людині здається само собою зрозумілим, далеко не так очевидно дитині.
Розпливчасте формулювання очікувань – ще одне джерело проблем. Недостатньо сказати 12-річной дочці, що ви чекаєте від неї, що в її кімнаті буде чисто. Потрібно пояснити, що конкретно входить в прибирання: покласти чисті речі в шафу, а брудні – в кошик для білизни, протерти пил з меблів і раз в тиждень пропорохотяжити.
Коли ви пояснюєте підлітку, чого від нього очікуєте, робіть це максимально докладно. Якщо можливо, приводите конкретні цифри, наприклад, у скільки він повинен бути вдома після концерту, скільки він повинен практикуватися в грі на музичному інструменті і так далі.
2. Пояснюйте суть правил і рішень.
Пояснюйте логіку, що лежить в основі ваших очікувань. У правилах мало сенсу, якщо підліток не розуміє суть.
Батькам варто цікавитися у дітей, що вони думають з приводу озвученого правила або очікування. Якщо ви уважно вислухаєте дитину і постараєтеся зрозуміти її точку зору, вона відчує, що її думку цінують і що ви готові поглянути на ситуацію з її позиції.
3. Будьте послідовні.
Якщо кожен день з’являються нові очікування або батьки вимагають виконання правил лише від випадку до випадку, то в недолугості підлітка їм можна звинувачувати тільки себе.
Найпростіший спосіб навчити дитину хорошої поведінки – довести її до рівня звички, а досягти цього можна лише будучи послідовним.
Читайте також: Сам на сам з драконами: яким бачать світ дорослих — підлітки
4. Будьте справедливі.
Необхідно, щоб сімейні правила відповідали віку дитини, були логічними та досить гнучкими, щоб їх можна було змінювати в міру її дорослішання.
Послідовність – це не те ж саме, що черствість. Коли батьки бачать, що підліток починає діяти більш усвідомлено і демонструє високий ступінь самоконтролю, правила варто переглянути.
Наприклад, раніше батьки наполягали, щоб їхня дочка спочатку зробила уроки, а потім грала, але тепер дівчинка навчилася краще розподіляти свій час, а тому логічніше буде просто стежити за тим, щоб вона виконала домашнє завдання до того, як піде спати, а коли саме вона цим займеться, вона може вирішувати сама.
Зміна правил, коли це має сенс, показує дитині, що правила засновані на логіці, а не виключно на авторитеті дорослих.
5. Не вдавайтеся до суворих покарань.
Всіх дітей час від часу доводиться карати, але ні в якому разі не можна завдавати дитині фізичний біль, принижувати його або проявляти надмірне роздратування і гнів.
Ефективне покарання включає п’ять компонентів:
- вказівка, що конкретно було неправильним («Ми домовилися, що до півночі ти повернешся додому, але ти з’явився тільки близько другої години ночі»);
- опис, який ефект це мало («Я не можу заснути, коли турбуюся про те, де ти, а мені потрібно лягати до опівночі, щоб виспатися»);
- перерахування одного або декількох альтернативних варіантів поведінки («У нас все ще діє правило, що ти повертаєшся додому до півночі, але, якщо з якоїсь неминучої причини ти затримується, будь ласка, подзвони, як тільки ти про це дізнався, і поясни, що це за причина»);
- чітке визначення покарання («Через цей інцидент я не дозволяю тобі йти з дому в наступну суботу ввечері. Можеш покликати друзів до себе, але я хочу, щоб ти був удома»);
- пояснення, що ви очікуєте іншої поведінки в наступний раз («Зазвичай ти завжди дуже уважний, будь ласка, не забудь подзвонити, якщо така ситуація раптом повториться»).
Надавайте підтримку
Підтримувати – це значить терпляче ставитися до підлітка і заохочувати його більшу здатність керувати собою. Батьки, які справляються з цим успішно користуються так званим «методом будівельних лісів / підмостків».
«Метод будівельних лісів» має на увазі, що дитині надається трохи більше свободи та автономності дій, ніж вона звикла, – рівно стільки, щоб вона відчула смак успіху, якщо все вийде, але уникнула би серйозних наслідків, якщо щось піде не так.
Наступні принципи допоможуть батькам надати своїм дітям потрібну підтримку.
1. Налаштуйте дитину на успіх.
Ваші очікування повинні бути такими, щоб допомогти підлітку продемонструвати, наскільки дорослим він став. У разі невдачі не дозволяйте йому вважати, що він провалився. Замість цього зверніть увагу на те, що він зробив правильно, і по можливості допоможіть йому зрозуміти, що можна зробити по-іншому або краще в наступний раз.
2. Хваліть дитину за її досягнення, але акцентуйте увагу на зусиллях, а не на результаті.
Правильна похвала допоможе підлітку вивчити важливий урок, наскільки необхідно докласти зусиль для досягнення мети.
Підкреслюйте в похвалі взаємозв’язок між досягненням і вкладеними зусиллями, а не списуйте цей успіх на рахунок «природних» або внутрішніх характеристик. Краще сказати: «Ти відмінно підготувався до іспиту», ніж: «Ти такий розумний».
3. Не будьте занадто нав’язливі.
Безсумнівно, дитині необхідно знати, що батьки завжди поруч з ним і готові прийти на допомогу, але йому не менш важливо розуміти, що є безліч ситуацій, з якими він цілком впорається самостійно.
Не намагайтеся тримати під контролем кожну дрібницю в житті підлітка.
Правильне виховання вимагає балансу між залученістю і наданням самостійності. При будь-якій крайності – і коли батьки надмірно опікують дитину, і коли вони не цікавляться її життям – страждає її психічне здоров’я.
4. Знижуйте ступінь контролю в міру того, як дитина все краще починає керувати власним життям.
В процесі розвитку дитини не повинно бути таких етапів, коли батьки перестають її контролювати взагалі. Однак у міру її дорослішання батькам варто послаблювати обмеження, коли вона демонструє все більшу відповідальність.
Кожен раз, послаблюючи якесь обмеження, слід спостерігати за реакцією підлітка. Якщо він відповідально розпоряджається додатковою порцією свободи, значить, було прийнято правильне рішення.
Припустимо, батьки постійно стежать, скільки часу їхній 13-річний син проводить за виконанням домашнього завдання. Вони можуть перестати робити це протягом однієї навчальної чверті (або семестру). Якщо оцінки дитини будуть не гірші, можна і надалі перестати його контролювати.
Знижуйте ступінь контролю в міру того, як дитина все краще починає керувати власним життям.
Якщо ви переконалися, що ваша дитина здатна приймати зважені рішення, покажіть, що довіряєте їй, і дайте більше свободи.
Читайте також: 5 простих, але значущих фраз, які потрібно говорити своїй доньці, навіть дорослій
5. Захищайте дитину, коли потрібно, але дозволяйте поступати самостійно, коли можна.
Всі підлітки прагнуть стати більш незалежними. Бажання ламати рамки, відчуття, що твій розвиток стримують, не такі сильні, якщо віриш, що сам відповідаєш за своє життя і можеш приймати рішення. Батькам буває непросто відпустити дитину у вільне плавання, але це потрібно зробити.
Запитайте себе, чи можуть дії дитини виявитися небезпечними, шкідливими для здоров’я, протизаконними, неетичними або здатними закрити якісь двері, які краще залишити відкритими (наприклад, якщо підліток не бере ті навчальні курси, які йому потрібні для вступу до університету з високим конкурсом).
Якщо дії дитини не потрапляють ні в одну з перерахованих категорій, дозвольте їй вчинити по-своєму.
Поважайте особисті кордони підлітка
Для підлітка дуже важливо мати право на особисте життя: встановити замок на двері кімнати, щодня розраховувати на особистий час.
Уникнути конфліктів допоможуть чітко позначені, обумовлені та всіма схвалені кордони. Деякі батьки, турбуючись за стан підлітка, вдираються в його особисте життя (наприклад, читають СМС в телефоні). Такі дії руйнують довіру і відносини в цілому.
Прагнення дитини мати особисте життя не означає, що їй є що приховувати або що вона уникає членів своєї сім’ї. Підлітку необхідно проводити час на самоті, щоб розібратися в собі.
Обговорюйте проблеми і йдіть на компроміси
Статеве дозрівання – це час емоційних буревіїв, що позначається на всій родині. Уникнути конфліктів допоможуть постійна комунікація і гнучкість.
Ось приклади розв’язання деяких проблем.
1. Вас турбує, що дитина збунтувалася.
Пам’ятайте, що бунтарство в різному ступені властиво всім підліткам. Дайте знати, що ви це розумієте. Поговоріть з підлітком, можливо, його поведінка викликана тривогою або тугою.
2. Ви відчуваєте роздратування, коли ваша дитина порівнює ваш стиль виховання зі стилем батьків його друзів.
Поясніть, що стилі виховання в різних сім’ях різні. Розкажіть, чому у вас в родині існують певні правила та очікування.
3. Ви відчуваєте, що між вами та підлітком збільшується дистанція.
Якщо підліток віддаляється від вас, дотримуйтесь спокою. Цікавтеся його заняттями, дайте знати, що готові до спілкування, якщо він захоче поговорити.
І батькам, і підліткам корисно освоїти техніки вирішення конфліктів. У кожного повинна бути можливість викласти свої погляди та обдумати позицію і цілі опонента. Цього можна домогтися шляхом емпатії, переговорів і компромісів.
Емпатія – здатність розуміти почуття інших, бачити ситуацію їх очима. Щоб зрозуміти позицію людини, потрібно уявити, що могло її образити. Якщо, намагаючись зрозуміти почуття іншої, ви усвідомлюєте, що зробили помилку або невірно її зрозуміли, це варто визнати.
Переговори. Викладіть свої погляди чітко і спокійно, а потім вислухайте іншу сторону, не перебиваючи. Дивіться людині в очі: так ви висловлюєте інтерес до її слів. Ставте питання, якщо щось незрозуміло. Постарайтеся домогтися згоди по одному-двох пунктах.
Важливо пам’ятати, що думка іншої людини (навіть якщо вона ще дитина!) Заслуговує на повагу.
Пошук компромісів. Для вирішення конфлікту обом сторонам необхідно піти на поступки. Готовність змінити своє бачення ситуації – корисна навичка, яка допомагає підтримувати відносини з людьми.
Вибачення. Після вирішення конфлікту найкращий спосіб завершити ситуацію – вибачитися один перед одним. Також важливо попросити вибачення за образливі слова, якщо вони були сказані в запалі суперечки.
І ще кілька правил, про які слід пам’ятати під час конфлікту:
- Іноді підлітку просто потрібно випустити пар, і корисніше за все буде вислухати його і продемонструвати розуміння. Поступаючись дитині в дрібницях, ви зберігаєте за собою авторитет і право позначити принципову позицію в більш важливі моменти.
- Якщо емоції на межі, краще припинити суперечку. Скажіть підлітку, що ви цінуєте його думку, але вам обом потрібно заспокоїтися та обдумати все без поспіху.
- Намагайтеся не підвищувати голос. Крик можна інтерпретувати як втрату контролю. Підліток стане кричати у відповідь або замкнеться в собі.
Моя дитина
За матеріалами
