Сам по собі сімейний конфлікт не настільки драматичний, як може здатися. Коли сварка завершується примиренням, всі негаразди відступають на другий план. Головне, аби дитина ні на хвилину не засумнівалася у вашій любові, підтримці й розумінні. Ось як потрібно правильно миритися.

Ніхто не застрахований від сварок і конфліктів з найближчими людьми. І з дитиною – в тому числі. Але нічого страшного в цьому немає, адже за непорозумінням завжди йде примирення. Головне — не вимагайте моментальних вибачень. Як правильно вийти з конфлікту зі своєю дитиною, помиритися і жити далі?

Сваримося з дитиною грамотно

І ось настав той момент, коли ваше чадо починає бажати зовсім не того, що бажаєте ви. Це означає, прийшла Ера Конфліктів, ідентифікації себе як поганої матері / батька. Відтепер ваші власні потреби та бажання не завжди збігаються з потребами та бажаннями сина або доньки.

Ви хочете гуляти в парку, а дитина не бажає одягатися, ви прагнете нагодувати її корисним овочевим пюре, а вона вимагає шоколад, ви планували сходити за покупками, а вона не погоджується посидіти вдома з бабусею.

Конфлікти міцно входять у ваше життя, трапляються по кілька разів на день, що … цілком природно в близьких взаєминах. І тут практичні навички вирішення конфлікту набувають великого значення. Якщо ви справляєтеся зі сварками конструктивними методами, ваша дитина живе в емоційно комфортному середовищі.

Коли конфлікт логічно завершується примиренням, всі негаразди такого роду не виглядають такими вже трагічними й загрозливими, навіть якщо батьки відчувають нетерпіння і роздратування. Коли дорослі емоційно виливають гнів, це лякає дітей, вони можуть відчувати пригніченість, розгубленість. І потрібно безліч батьківських зусиль для відновлення взаєморозуміння. А коли батьки не йдуть назустріч для примирення і впевнені, що дитина сама почне миритися, «він же перший почав», «вона сама винна», то дитина несвідомо розвиває захисні психологічні механізми, щоб спробувати справлятися з емоційним дискомфортом.

Конфлікти негативно впливають на психоемоційний стан дітей: їм перестає вистачати психічних сил на інші сфери життя: буває складно освоювати новий матеріал, а, отже, навчатися, вибудовувати взаємодію з ровесниками.

Для чого миритися?

Існує безліч сценаріїв як відновити ваш зв’язок – навіть коли ви не втрималися і накричали. Важливо навчитися транслювати каяття і прагнення примиритися. Корисно пам’ятати про те, що, якщо в родині стабільно практикується реанімація відносин після сварок, то дитина формує корисні навички комунікації, довіряє мамі й татові, і це стане її необхідним психічним багажем, який стане в пригоді під час життєвих проблем. Вона зрозуміє, що:

  • Примирення завжди можливе;
  • Мене почують і вислухають;
  • Я маю право демонструвати емоції, що виникли у  конфлікті;
  • Я маю право не погоджуватися, мати свою думку, вести переговори, бунтувати;
  • Наші теплі відносини нікуди не зникнуть, адже сварка не означає втрату відносин;
  • Мої батьки незмінно пам’ятають про мене і дарують мені віру в себе.

Батьки, пам’ятайте одну річ: діти готові вас прощати беззупинно та без обмежень. Принаймні до того моменту, коли стануть підлітками.

Що робити, якщо стався конфлікт?

Вибачаємося.
Якщо ви вимовляєте «мені шкода», коли засмучені та сердиті на дитину, це вводить в оману: діти відчувають ваше приховуване розчарування. Щоб повідомлення не суперечило вашому емоційному стану, можна, наприклад, сказати: «Мені так шкода, що я накричала на тебе, я втратила контроль над собою. Мені потрібен час, щоб заспокоїтися », – це продемонструє дитині, що ви приходите в норму, а ризик наростання конфлікту зійшов нанівець.

Мені шкода, але…
Намагаємося утримуватися від цього самого «але» в кінці фрази. «Мені шкода, що я накричала, але я не знаю, як мені достукатися до тебе і зробити так, щоб ти слухався!». Ви в такий спосіб не миріться, а нападаєте. Дитина все ще відчуває себе винуватою, відчуває певний тиск, адже ви її не пробачаєте.

Якщо ви продовжуєте злитися?

Якщо ви поки не готові помиритися, то використовуйте методи впоратися з образою, щоб захотіти повернутися до теплих і близьких відносин. Як можна впоратися з емоціями?

Ось список варіантів саморегуляції для батьків.

  1. Виходимо з кімнати й повільно випиваємо стакан води.
  2. Дихаємо глибоко і повільно, щоб вивести стресові гормони з тіла.
  3. Застосовуємо самопереконання. «Я цілком можу взяти себе в руки й опанувати свій стан».
  4. Медитуємо.
  5. Висловлюємо емоції письмово.
  6. Плачемо.
  7. Дзвонимо друзям.
  8. Включаємо улюблену музику.
  9. Приймаємо релаксуючу ванну.
  10. Танцюємо.
  11. Малюємо.
  12. Йдемо на прогулянку.

Ви можете сформувати персональний перелік, щоб не забувати, що допомагає вам знайти душевну рівновагу.

Мамочко, пробач мені!

Як грамотно реагувати на прагнення дитини примиритися з вами? Всі спроби вибачень приймаються і підтримуються! Дитина забирається до вас на коліна, обіймає за шию? Ні в якому разі не відкидаємо її дій. Поки дитина не відчує себе в безпеці, вона не зрозуміє, що відбувається, і не буде мати можливості щиро покаятися в скоєному.

Допоможіть їй заспокоїтися, скажіть: «Я бачу, що ти ще засмучений, не потрібно зараз просити вибачення», або «Я можу тобі допомогти впоратися зі своїми емоціями?»
Ультиматум «Вибачся, а то ...» не найкращий вихід з положення, він тільки вчить, що є такі слова, які допоможуть зняти з дитини відповідальність за будь-яку провину.

І ще кілька цінних порад для примирення

  • Дайте своїй дитині можливість показати свою образу. Один з ключових аспектів будь-якого примирення – це мати дозвіл на висловлення думки про конфлікт. Коли мама вимовляє: «Гаразд, мені дуже шкода, що я накричала на тебе, я дуже люблю тебе, йди до мене на ручки, обійми мене і ми помиримося», – дитина не має безпечного місця показати, поділитися, переробити складні для неї переживання, спровоковані сваркою. Коли ви розсерджені, це робить їй боляче, і вона так само сердиться на вас.
  • Розв’язання всіх проблем – після відновлення взаєморозуміння. Теплі стосунки відновлені? Прийшов час обговорити, що можна було б зробити інакше. Допомагайте дитині відчувати себе в безпеці, демонструйте, що її люблять, це робить можливим планування дій на перспективу. Батьки формують стійкість дитини до конфліктів в суспільстві. Коли в родині сварки нечасті або вони завершуються конструктивно, це мінімізує для дитини ймовірність конфліктних взаємовідносин з оточенням.
  • Корисне життєве вміння. Якщо вчити дитину здоровому методу миритися, застосовувати отримані навички у сварках з людьми – в дитячі роки, а пізніше в підлітковий період і ставши дорослими, це створює хороший фундамент емоційної безпеки.

Моя дитина
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів