Перфекціонізм зовсім не є якістю, здатною зробити людину щасливою. Хоча перфекціонізм не розглядається як клінічне захворювання, він здатний отруювати людям життя. Адже перфекціоністи схильні до депресії, тривоги й навіть до самогубства в тому випадку, коли їхні справи дійсно йдуть погано.
Багато людей помилково вважають, що перфекціонізм допомагає дітям піднятись на максимально високий рівень розвитку, навчання, досягнень у спорті, творчості чи будь-якій іншій обраній області. Однак такі досягнення не можна приписувати перфекціонізму, вони є результатом наполегливої праці. Перфекціонізм, навпаки, має тенденцію відвертати увагу від успіху.
- Перфекціонізм викликає стійкий стан незадоволення, який постійно підживлюється потоком негативних емоцій, таких як страх, смуток, розчарування, хвилювання й переживання.
- Якщо ви перфекціоніст, то, швидше за все, навіть не зможете насолодитися своїми успіхами, адже завжди буде те, що ви могли би зробити краще.
- Невдача – не варіант для перфекціоністів, страх зазнати невдачі стає рушійною силою їхньої діяльності. Такий страх поглинає енергію людини – ту енергію, яку вона могла б витратити більш конструктивним способом, наприклад, на кращу якість навчання або творчості.
- Перфекціоністи витрачають величезну кількість енергії на те, чого вони відчайдушно намагаються уникнути, адже невдачі та критику вони сприймають як катастрофу. Таке занепокоєння стає очевидною причиною їхніх невдач у спорті, навчанні та розв’язання соціальних проблем.
- Перфекціонізм, як і будь-яке фіксоване мислення, утримує дітей від прийняття ризику й викликів. Але саме вони є одним з кращих способів просунутися від гарного до досконалішого.
- Перфекціонізм спонукає дітей приховувати свої помилки й уникати конструктивного зворотного зв’язку – уникати критики. Але саме конструктивне сприйняття критики допомагає виправляти недоліки й досягати більшого.
- Перфекціонізм – це не установка на високі очікування або успішність у починаннях. Ідеться про занепокоєння та страх перед помилками й думкою тих, хто вас оточує, – ось у чому корінь проблеми.
Як правило, діти не народжуються перфекціоністами, такими їх формує найближче оточення. Чим більший тиск мають батьки на своїх дітей, щоб ті досягали певних результатів, тим більшою мірою діти стають перфекціоністами.
Тому, якщо батьки помічають за собою поведінку, що провокує в дітей формування перфекціонізму, їм варто подумати про те, як припинити тиснути на дітей і не допускати цього в майбутньому. А для того, щоб усунути наслідки батьківської поведінки, треба допомогти дітям припинити бути перфекціоністами.
Як допомогти дитині припинити бути перфекціоністом
Найбільше перфекціоніст боїться невдачі. Найгірший сценарій для перфекціоніста – припуститись помилки, після чого про неї дізнаються інші люди (значущі люди).
Логіка перфекціоніста: «Якщо я припиню зациклюватися на тому, як бути досконалим, → я стану недосконалим → я буду відчувати себе жахливо».
Це, безумовно, помилкова логіка. Щоб відучити людину від перфекціонізму, треба показати їй, що коли вона зробить помилку чи зазнає невдачі, то нічого поганого не станеться, і вона не буде відчувати себе жахливо.
- Перфекціоністи вважають, що їхня цінність залежить від рівня їхньої результативності, тому якщо вони не зроблять що-небудь добре, то знизиться їхня значущість. Ось чому вони думають, що коли спробують не бути досконалими, то будуть відчувати себе жахливо.
- Перфекціоністи схильні думати, що нездатність досягти певних результатів серйозно послабить прихильність, увагу й навіть любов до них їхніх батьків і близьких.
Читайте також: Цінувати, не оцінюючи
Ось як допомогти перфекціоністу припинити бути таким:
1. Запропонуйте дитині певне завдання, що спровокує в неї появу перфекціонізму. Наприклад, попросіть її намалювати те, що вона ніколи не малювала раніше, – наприклад, дуб із розлогою кроною.
2. Попросіть її зробити це навмисно погано. Перфекціоніст мусить засвоїти урок: якщо він зазнає невдачі, нічого страшного не станеться.
3. Спитайте в дитини, що для неї означає те, що вона намалювала страшний і потворний дуб. Чи вважає вона, що це означає, що вона не є хорошим художником? Чи вважає вона, що оскільки не є хорошим художником, то вона нічого не варта? Що вона відчуває при цьому?
Розкажіть, як Томас Едісон зазнав понад 1000 невдач, перш ніж успішно створив електричну лампочку.
Допоможіть дитині зрозуміти й переконатись у тому, що вас не турбує, є вона хорошим художником чи ні, – ви любите її саме такою, якою вона є.
4. Спитайте в дитини про її відчуття зараз. Швидше за все, вона не почувається жахливо, а відчуває вашу любов і турботу. Укажіть їй на це: «Схоже, ти почуваєшся добре, навіть зазнавши невдачі в цій справі». Привітайте дитину з тим, що вона не побоялася спробувати щось нове й пішла на ризик.
5. Якщо буде потрібне повторне тренування, ви можете самі розробити доцільні сценарії з урахуванням особливостей вашої дитини, у такому випадку вони більше їй відповідатимуть, отже, будуть ефективніші. Головне – допоможіть дитині не брати все близько до серця.
Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами
