Як проявляється криза 5 років у дітей і що робити батькам?

Період 4 – 5 років – один з етапів дорослішання дитини. І завдання кожного з батьків у такому випадку – допомогти своєму маляті максимально комфортно подолати цю стадію, допомогти йому на психологічному рівні, не залишити наодинці з проблемами та труднощами. Як поводитися правильно в різних ситуаціях, що потрібно робити, і що не можна – про це сьогодні йтиметься у нашій статті.

Чому у дітей настає криза 5 років?

В умовах нормального розвитку до п’ятирічного віку наші діти вже добре розмовляють, і можуть розповісти про свої почуття та потреби. Вони в усьому намагаються копіювати дорослих, підслуховуючи або підглядаючи за їхніми розмовами. Діти вже мають здібності у керуванні своїми емоціями, розуміють, що між хлопчиками та дівчатками є певна різниця, і можуть висловити своє ставлення до навколишнього світу.

Під час цього періоду для дитини надзвичайно важливим є процес спілкування як з однолітками, так і з дорослими. На жаль, не завжди, і не у всіх виходить уникнути самотності, і через це у них може виникнути криза. Також найбільш яскраво починає проявляти себе набір індивідуальних рис характеру. Малюк стає вередливим і майже некерованим, і завдання рідних на даному етапі – створити для свого чада максимально комфортні умови. Це допоможе подолати кризу 5 років у дитини з мінімальними втратами для її психіки та загального розвитку.

Ознаки початку кризи

Як проявляється кризовий стан малюка? На що треба обов’язково звернути увагу дорослим? Насамперед потрібно сказати, що передбачити її наступ досить складно. Однак по-справжньому дбайливі та уважні батьки неодмінно побачать такі зміни в характері та поведінці дитини:

• дитя не хоче розмовляти, стало замкнутим, не бажає обговорювати з вами проблеми або поділяти радість з приводу якоїсь події, хоча раніше такого не спостерігалося;
• дитина втратила впевненість у собі, чогось боїться, не хоче сприймати все нове і незнайоме для себе;
• діти втрачають інтерес до ігор, деякі навіть можуть спеціально ламати улюблені іграшки;
• малюк бурхливо реагує на ваші промахи, грубіянить у розмові, і може розсердитися через будь-яку дрібницю – наприклад, якщо товариш по пісочниці на дав йому погратися своєю лопаткою;
• він придумує різні історії та фантазує на ходу, видаючи бажане за дійсне;
• дитина здійснює вчинки назло батькам — навіть у тому випадку, якщо сама розуміє, що це принесе шкоду їй самій;
• у поведінці з’явилися істерики, дитина може дуже довго плакати, або роздратовано кричати;
• весь час проявляє невдоволення з будь-якого приводу;
• малюк довго і часто копіює різні дії дорослих – наприклад, у дівчаток це проявляється у вигляді фіґлярства і блазнювання з приводу прибирання мами в будинку;
• малюк хоче здаватися диктатором, вказуючи членам сім’ї, що їм робити, адже власне так, за його думкою, і поводять себе оточуючі його дорослі;
• дитина стала вимагати багато свободи та самостійності – наприклад, у хлопчика це може проявитися у вигляді вимог відпустити його гуляти у двір одного.

В цей час відбувається інтенсивний розвиток головного мозку, у зв’язку з чим яскраво проявляються емоції. Кажучи інакше, діти 5 – 6 років вже відчувають себе дорослими, і хочуть такими бути насправді. «Я сам або сама» – саме такі слова найчастіше чують батьки в цей час. А оскільки бажане майже завжди не збігається з дійсністю, то і реакція на заборони може бути бурхливою.

Саме цей період можна назвати періодом швидкого розвитку малюка. У нього з’являється багато нових захоплень, хобі, обов’язків. І найчастіше це призводить до того, що дитина просто не може впоратися із навантаженням.

Скільки може тривати криза 5 років?

Криза віку 5 років – індивідуальне поняття, і тому вона проявляється у всіх по-різному і в різний час. Якщо казати про граничні терміни, то тривати вона може протягом від декількох тижнів і місяців і навіть до року. У деяких дітей вона проходить дуже легко, і дорослі можуть навіть не помітити проблем. Але є й такі батьки, які просто хапаються за голову, не знаючи, що робити, і які дії чинити. Найголовніша порада в такій ситуації – не панікувати, і у всьому слухатися психологів.

Проте, буває так, що п’ятирічний період у малюка проходить досить легко, а проблеми при цьому настають трохи пізніше. Так звана криза 6 років у дітей вирізняється наступними ознаками:

• повна відмова від іграшок;
• порушення сформованих форм стосунків;
• стрибкоподібна зміна психіки.

При всьому цьому потрібно відзначити та певні позитивні нюанси даного періоду. В такі моменти у малюків особливо яскраво виявляються їхні основні таланти. Завдяки цьому батьки мають можливість правильно підібрати для них клуби та гуртки за інтересами – записати малюка в художню, танцювальну або спортивну школу. Своє покликання вони можуть знайти саме зараз, адже кажуть, що не буває бездарних дітей, а бувають обдаровані, яким не допомогли розкритися дорослі.

Чому змінюється поведінка дитини

Всі перераховані вище ознаки свідчать про те, що нашим дітям дійсно потрібна допомога. Криза – це явище, що не залежить від генів і виховання, і розвивається вона не на порожньому місці. Цьому сприяють, в першу чергу, фізіологічні особливості підростаючого організму, а також розвиток нервової системи та психічний стан. Про несумісність бажаного і дійсного вже було згадано вище. Але окрім цього, на внутрішній психологічний конфлікт накладаються й інші фактори:

• інтенсивний розвиток кори головного мозку, а точніше – тієї його частини, яка відповідає за процеси мислення і зв’язок із зовнішнім світом;
• виникнення бажання до спілкування з однолітками, але не завжди такі контакти відбуваються добре для малюка – часто вони не виправдовують себе і розчаровують малого;
• дитина ще не володіє достатнім лексичним багажем, не може точно й правильно сформулювати свою думку, і це сприяє її замкнутості та відчуженню.

Ще одним важливим аспектом даного періоду є певна втрата батьківського авторитету. Дітки підростають, хочуть бути більш самостійними, і тепер уже майже всі поради дорослих сприймаються ними, як непотрібні та невдалі.

Читайте також: Чому ми кричимо на дітей. 5 різних версій та поради, що з цим робити

Що робити батькам?

Як правильно поводитися дорослим у ситуації, коли дитина повністю некерована? Для початку потрібно з’ясувати, чому вона так поводиться – можливо, їй банально не вистачає вашої уваги. Головне при цьому — створення комфортної та сприятливої для спілкування обстановки. Потрібно не просто демонструвати своє розуміння стану малюка, але і намагатися направити його імпульсивність в потрібне русло. Для цього варто прислухатися до таких порад:

• частіше грайтеся з дитиною в рухливі ігри, бажано на свіжому повітрі;
• сходіть з нею, і з іншими членами родини в ліс, парк, відвідуйте з дитиною театри, виставки, музеї;
• за високої фізичної активності запишіть дитину до спортивної секції – це дозволить їй отримати нові враження, знайти нових друзів і знайомих;
• доручіть дитині нескладну роботу по дому – поливання кімнатних рослин, допомога мамі у походах до магазину;
• пояснюйте в спокійній обстановці його негідну поведінку, акцентуючи увагу на хороших вчинках;
• просіть у малюка допомоги, питайте порад – навіть в дріб’язкових справах – це допоможе йому підняти собі самооцінку;
• починайте потихеньку навчати малюка логічно мислити, висловлювати свої бажання і міркування без криків і плачу, коректно висловлювати мотиви та аргументи.

Чого робити не можна

Дуже часто батьки просто впадають в паніку, особливо при надзвичайно яскравих моментах «неслухняності». Однак, піддаватися панічним настроям не потрібно, а слід діяти наполегливо, але, притому і м’яко. Найпоширеніша помилка в таких ситуаціях – підвищення голосу і фізичні покарання. Це абсолютно неправильний вихід з ситуації, що тільки посилить проблему. Виходячи з усього вищесказаного, категорично не можна допускати наступних моментів:

• ні в якому разі не проявляйте зовні свою лють;
• не варто примушувати дитину робити що-небудь всупереч її бажанням, наприклад, при відмові її спати в денний час, наполягайте на своєму, найдоцільніше буде м’яко розповісти їй, яка користь з цього вийде;
• не сваріть і не карайте малюка, навіть якщо він не має рації – просто дайте йому час заспокоїтися, і поговоріть з ним щиро;
• якщо дитя щось хоче зробити самостійно, не потрібно відмовляти йому в цьому «задоволенні» – в даній ситуації він буде вчитися на своїх помилках, і врешті-решт зрозуміє, що сам не впорається;
• не приділяйте пильної уваги блазнюванню і мавпуванні — незабаром ці манери підуть самі по собі.

Найголовніше при цьому – не показувати дитині, що вас «чіпляє» її погана поведінка, інакше надалі вона буде діяти по-своєму назло вам. Все поступово зміниться і нормалізується, якщо ви не будете акцентувати увагу на поганій поведінці. Створіть правильний настрій, будьте терплячими, забезпечте співчуття і сприяння дитини, дайте їй зрозуміти, що ви любите її й хочете допомогти. Не треба дуже часто критикувати малюка, особливо при сторонніх, адже він завжди чекає від вас тільки добра і розуміння. І лише ваша позитивна оцінка може творити чудеса.

Не менш важливо спілкуватися з малюком на рівних. Саме це є демонстрацією того, що ви бачите в ньому не тільки сина або дочку, а справжнього друга і товариша. При цьому потрібно пам’ятати, що криза дитини в 5 років — це найчастіше випробування нервів батьків на міцність. Силою і натиском спокій в будинку ви не відновите однозначно, а ось спокій і доброзичливість за будь-яких обставин будуть вашими надійними помічниками.

Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами