Меггі Дент — письменниця, мати чотирьох синів, одна з найпопулярніших в Австралії експертів по батьківству. Її книга “Mothering Our Boys” покликана допомогти мамам зрозуміти своїх хлопчиків і вибудувати з синами близькі та довірливі відносини.

Як виховувати синів

Протягом всієї книги Меггі підкреслює: ідеї про те, що хлопчики сильніші за дівчаток і що їх треба виховувати більш строго, щоб виростити «справжнього чоловіка» — небезпечний і шкідливий забобон.

Насправді хлопчики більш уразливі, ніж дівчатка: дослідження показують, що мозок хлопчиків розвивається повільніше, ніж у дівчаток (це пов’язано з впливом тестостерону). Це уповільнене дозрівання призводить до того, що психологічний стрес і негативний вплив навколишнього середовища (наприклад, токсини) мають на хлопчиків більш серйозний вплив. За статистикою, хлопчики частіше, ніж дівчата, гинуть внутрішньоутробно, при народженні та в перший рік життя.

Photo by Andrea Martin

Звертаючись до теорії прихильності, Меггі пише, що для всіх дітей без винятку життєво необхідно бути поруч зі «своїми» дорослими — зазвичай це мати, батько та інші близькі люди, які регулярно піклуються про дитину. Прихильність так само важлива для розвитку малюка, як їжа і сон. Через більшу уразливість порушення прихильності часто має на хлопчиків глибший вплив, ніж на дівчаток, і веде до серйозних психологічних проблем надалі.

Хлопчики відчувають такі ж сильні емоції, як і дівчатка (то, що хлопчики нібито менш емоційні — небезпечний міф), але не можуть усвідомлювати та формулювати їх. Всі неперероблені емоції (смуток, страх, сумніви й т.д.) перетворюються в гнів, і під впливом емоцій, з якими вони не можуть впоратися, хлопчики стають агресивними. Мова хлопчиків — це їхня поведінка.

Безперечно необхідно надавати хлопчикам емоційну підтримку і вчити їх справлятися з почуттями. Мамам також важливо захищати своїх синів від людей, які транслюють їм помилкові послання про належну чоловічу поведінку (наприклад, популярне «хлопчики не плачуть»).

Більш повільне дозрівання мозку проявляється і в інших областях: так, мова у хлопчиків розвивається не так швидко, як у дівчаток, — дівчатка раніше починають говорити, і до школи їх словниковий запас більше, а мова складніша, ніж у хлопчиків.

Розвиток дрібної моторики також відстає — тому не варто порівнювати свого сина з маленькою дівчинкою, яка вже в три роки вміє акуратно розфарбовувати картинки, в той час як ваш хлопчик здатний в кращому випадку на розмашисте каля-маля!

Дуже важливо не відгукуватися негативно про здібності хлопчиків у віці до 7 років і постаратися не порівнювати їх з дівчатками — це може вплинути на формування їх уявлення про себе («я тупий, незграбний, у мене все одно не вийде»). Зазвичай хлопчики наздоганяють дівчаток у віці близько 8 років.

Як полегшити хлопчикові адаптацію в дитячому садку / школі

Існує думка, що якщо дитина не ходить в дитячий садок, вона «не соціалізується». Однак Гордон Ньюфелд, відомий канадський психолог, вважає, що передчасна соціалізація скоріше шкідлива, ніж корисна. Інші дитячі психологи відзначають, що до трьох років діти ще не здатні повною мірою освоїти соціальні навички.

Особливо важливо проявляти обережність при виборі дитячих установ з хлопчиками, які за своїм розвитком відстають від дівчаток на 6-12 місяців і емоційно є більш уразливими. Більшості хлопчиків буде краще перебувати в сім’ї, ніж в дитячому закладі, особливо в перші три роки життя.

Однак, якщо у мами є необхідність віддати сина в дитячий садок, то краще вибрати такий, в якому роблять акцент на вибудовуванні відносин з дітьми, а не на їх розвитку. Оптимально, коли про дитину дбає один і той же вихователь, — він стане для малюка «заступником» мами.

Що стосується школи, то Меггі рекомендує при найменших сумнівах відкласти вступ хлопчика в школу (якщо така можливість є). Хлопчики можуть бути готові до школи інтелектуально, але при цьому не готові психологічно або з точки зору соціальних навичок (або навпаки).

Меггі закликає мам не допитувався синів про те, щоб було в школі або в садку, коли вони тільки забрали їх звідти! Більшість хлопчиків повинні спочатку розслабитися після стресу (а школа або садок — це стрес, особливо для маленьких хлопчиків) і просто не в змозі відповідати на питання. Меггі рекомендує мати при собі перекус і по можливості швидше повернутися з дитиною додому (не тягати його по магазинах).

Гарний час, щоб обговорити минулий день (але не в формі допиту!) – це купання і вкладання. Зазвичай в цей час хлопчики більш розслаблені та готові поділитися з мамою подіями дня.

«Півні» і «ягнята»

Один з головних секретів батьківства, про який іноді забувають в нашому перенасиченому інформацією світі, — всі діти народжуються з різними темпераментами. Меггі Дент пропонує розглядати різноманітність темпераментів як спектр, на одному кінці якого знаходяться забіякуваті «півні», а на іншому — лагідні «ягнята». Завдання батьків — допомогти дітям виявитися приблизно в центрі цього спектру: «ягнят» треба навчити впевненості та сміливості, а «півнів» — емпатії.

Фото: pexels.com

Відмінні риси «хлопчиків-півнів»:

  • прагнуть незалежності;
  • прагнуть все робити самі;
  • дуже голосно кричать;
  • часто дуже вперті;
  • у них дуже багато енергії — вони примудряються виснажити батьків вже до 9 ранку;
  • їм потрібно менше сну — часто вони прокидаються дуже рано і пізніше всіх лягають;
  • вони ставлять питання і сперечаються через усе (ще до того, як навчаться говорити!) – їжу, одяг, іграшки, способи виховання і так далі;
  • завжди хочуть бути першими;
  • вважають себе важливішими за всіх;
  • не люблять ділитися своїми речами;
  • часто відчувають гнів та зляться;
  • нетерплячі й імпульсивні;
  • дуже чутливі до думки інших, хоча приховують це за маскою «мені все одно!»

Батькам хлопчиків-півнів варто приділити особливу увагу формуванню емпатії, співчуття, терпіння і спокою у віці до 5 років, інакше такі хлопчики можуть стати надмірно домінантними (навіть труїти інших дітей), егоїстичними, надто зацикленими на собі. Водночас треба розуміти, що за бравадою півнів ховається неймовірна емоційна вразливість. Хлопчики-півні особливо чутливі до невдач і провалів (найчастіше вони приховують свої емоції за гнівом). «Півні» особливо схильні перевіряти кордони, тому батькам важливо спокійно і впевнено ці кордони ставити (але ні в якому разі не використовувати крик, лайку і тілесні покарання, щоб не подавати їм поганий приклад).

Photo by Andrea Martin

«Хлопчики-ягнята» відрізняються тим, що:

  • люблять поспати;
  • не люблять шум і надмірну стимуляцію;
  • ще більш чутливі до криків і покаранням, дуже засмучуються, якщо на них кричать;
  • люблять бути одні;
  • дуже спокійні, не заперечують проти того, щоб пропустити «півнів» вперед;
  • довго освоюються серед людей, навіть в знайомих місцях;
  • їм не вистачає впевненості, вони повільно приймають рішення;
  • можуть бути дуже сором’язливими;
  • довго адаптуються до змін;
  • ховаються, коли налякані.

Батькам хлопчиків-ягнят потрібно заохочувати розвиток у синів сміливості та впевненості, особливо у віці до 5 років. Однак не варто змушувати їх робити те, що вони не хочуть або бояться, — це може травмувати їх на все життя. Краще підтримувати та підбадьорювати їх словами: «Ти зможеш, коли будеш готовий». Уникайте страшних фільмів або телевізійних програм — ягнята дуже вразливі.

«Ягнята» повільно «розігріваються» в ситуаціях соціальної взаємодії — їм потрібно деякий час, щоб почати спілкуватися навіть зі знайомими людьми. Не варто силою примушувати їх до спілкування, інакше їм ще складніше буде подолати цей бар’єр. Одночасно у багатьох ситуаціях «ягнята», особливо трохи старші, можуть триматися сміливіше і рішучіше, ніж «півні».

Незалежно від темпераменту, кожному хлопчикові дуже важливо відчувати, що мама його любить, — а часто з’ясовується, що хлопчики не впевнені в цьому, на превеликий подив їх дбайливих і люблячих матерів!

У випадку з синами слів буває недостатньо. Для зміцнення зв’язку можна придумати нескладні ігри та сімейні ритуали, якісь секретні жести, зрозумілі тільки мамі й синові, і так далі.

Ні в якому разі не можна соромити, лаяти та бити хлопчиків (втім, як і дівчаток).

Гра і рух

Фото: pexels.com

Меггі Дент переконана: дефіцит гри в ранньому віці негативно впливає на всіх хлопчиків. Гра і можливість рухатися критично важливі для правильного розвитку мозку дитини будь-якої статі, особливо в перші роки життя. Однак хлопчикам, мозок яких розвивається повільніше, ніж мозок дівчаток, може бути необхідно ще більше руху, ніж дівчаткам.

Крім того, саме в грі дитина вчиться навичкам соціальної взаємодії, які неможливо отримати в комп’ютерних іграх.

Безпека дітей є пріоритетом сучасних батьків — і, на жаль, це призвело до того, що у дітей стало все менше можливостей грати один з одним і досліджувати світ. На дитячих майданчиках залишається тільки безпечне ігрове обладнання – але ж ризик є дуже важливим елементом дорослішання хлопчиків.

Захоплення раннім навчанням, проникнення в наше життя гаджетів також скорочують час на гру.

Меггі Дент закликає батьків забезпечити своїм синам досить вільного часу для гри (в тому числі ігри з однолітками) і різноманітного руху — дітям треба лазити, грати в м’яч, стрибати і бігати! Не треба за будь-що уникати болю (синців, подряпин) — помірний біль важливий і навіть потрібний для розуміння можливостей свого тіла.

І ще: не треба забороняти хлопчикам гри в «войнушку» і не треба лаяти їх за любов до мечів, пістолетів і палиць — ці ігри дуже важливі для хлопчиків. Однак важливо навчити їх грати так, щоб не нашкодити один одному!

Коли хлопчики погано поводяться

Ваш син не хоче вас засмутити! Хлопчики дуже люблять своїх мам і дуже хочуть бути хорошими в їхніх очах. І найчастіше їх погана поведінка — це результат неправильного рішення, прийнятого під впливом гормонів, і імпульсивності. У той же час не варто миритися з цим — саме батьки відповідають за те, щоб навчити хлопчиків приймати правильні рішення.

econet.com

Щоб впоратися з ситуацією, коли ваш син наробив збитків, якщо він ще маленький:

  • Візьміть паузу, глибоко вдихніть.
  • З зацікавленістю запитайте у вашого сина: «Ти це все сам зробив?»
  • Поясніть, чому краще більше так не робити (наприклад: «Ми не малюємо на стінах, ми малюємо на папері»).
  • Разом з сином займіться прибиранням наслідків (ні в якому разі не пропускайте цей крок!).

У віці близько 4 років хлопчики стають більш «буйними» — швидше за все, це пов’язано зі змінами в гормональному фоні. У цей період хлопчикам складно висловлювати свої почуття і думки словами — і вони не рідко вдаються до фізичного впливу. Тому 4-6-річним хлопчикам особливо важливо багато рухатися.

Щоб навчити хлопчиків приймати правильні рішення, важливо донести до них, що існують межі, які треба поважати. Однак не варто встановлювати занадто багато правил, інакше ваш син їх, швидше за все, не запам’ятає! Меггі Дент пропонує три базових правила:

  1. Намагайся не робити боляче собі.
  2. Намагайся не робити боляче оточуючим.
  3. Намагайся не зламати предмети навколо себе.

Ці правила треба вчити з раннього дитинства.

З хлопчиками, які старші і скоїли помилку, Меггі пропонує розмовляти — і робити це за наступним сценарієм:

  1. Зрозуміти, чого він хотів домогтися в результаті своїх дій, і пояснити, що він зробив не так.
  2. Обсудити, як можна виправити наслідки.
  3. Подумати, як краще вчинити в наступний раз в подібній ситуації (дуже важливо!).
  4. Пробачити і забути.
  5. Визнати цінність цього уроку.

Меггі Дент знову підкреслює: сильний характер не виховують приниженням і глузуванням. Але він і не виникне сам по собі — як хлопчиків, так і дівчаток необхідно виховувати: по-перше, своїм прикладом, по-друге, необхідно говорити з ними про цінності, про вибір, про повагу до інших і подяку, про те, як поводитись правильно в тих чи інших ситуаціях. Допоможуть в цьому хороші книги і фільми.

Підліткам, які не хочуть говорити з мамою або не чують її, можна написати лист — важливо, щоб він було чесним і витриманий в поважному тоні. Меггі рекомендує «техніку сендвіча»: почати лист чимось приємним, потім повідомити про те, що вас турбує, і завершити чимось позитивним і підбадьорливим, щоб ваш син зрозумів, що ви любите його так само сильно, як і раніше. Важливо: не чекайте відповіді на цей лист і не говорите про нього!

Якщо поведінка вашого сина доставляє вам багато неприємностей, Меггі також радить звернути увагу на його харчування — можливо, причина криється в ньому. У практиці Меггі було багато випадків, коли зміна раціону (відмова від перероблених продуктів, фастфуда, надлишку цукру) радикально покращувала поведінку хлопчика.

Мої враження від книги

Фото: shutterstock

Повинна сказати, цей текст дався мені непросто: незважаючи на свій істотний обсяг, книга Меггі Дент майже не містить води — і хоча Меггі час від часу повторює основні ідеї, на яких базується її підхід (про емоційну вразливість хлопчиків, важливості близьких і довірчих відносин з матір’ю і т. п.), майже на кожній сторінці книги можна знайти точні і смішні спостереження про хлопчиків, дуже корисні (і часом теж дуже смішні!) поради та приклади, а також цитати з опитування чоловіків про їхні стосунки з матір’ю, організованого Меггі . Так що вибрати основні ідеї для цієї статті було дуже нелегко.

І ще: Меггі Дент закликає всіх мам наглядати не тільки за своїми, а й за чужими хлопчиками (синами друзів, племінниками і т. д.), щоб в тому випадку, коли мама переживає важкий період і не може надати йому необхідної підтримки — син не опинився зовсім один. «Давайте все будемо намагатися стати добрими наставницями для наших хлопчиків — як мами, тітоньки і мудрі бабусі — щоб у кожного хлопчика була тиха гавань, в якій можна буде набратися сил, якщо настануть важкі часи»

Моя дитина
Фото на прев’ю з вільних джерел

За матеріалами