Чому діти так не хочуть лягати спати? Тому, що вони звикли бути поруч з мамою, а сон їх розділяє, і вони не відчувають себе в безпеці. Але з цим можна впоратися. Читай, щоб дізнатися, як вкласти дитину спати.
Сон – одна з перших сутичок з розподілом, з якими зустрічається дитина. Для маленької дитини сон – це коли маму не видно, не чутно, вона не доторканна. Це втрата контакту на самому примітивному, самому базовому рівні – рівні відчуттів.
Що ми тут можемо зробити?
Можна цю проблему спробувати компенсувати. Наприклад, записати наш голос – як ми читаємо казки або співаємо колискову. І включати малюкові, коли він вже в напівдрімоті, засинає.
Оточити дитину нашим запахом. Є безліч способів компенсувати відчуття дитиною втрати фізичної згідно з нами уві сні, поки він не зможе бути прив’язаний до нас на рівні схожості, приналежності, значущості. Наприклад, ми можемо завести однакові нічні сорочки або піжами.
Потрібно зробити так, щоб для дитини сон був не зіткненням з поділом, а, навпаки, кроком до близькості. Скажімо, є два дні на рік, коли діти зазвичай без проблем засинають – перед Новим роком і Днем народження.
Буквально самі можуть піти лягти спати, бо знають: на ранок будуть подарунки під ялинкою. І ось 31 грудня о 12 годині дня дитина вже починає готуватися до сну. Якщо ми спробуємо перенести це відчуття, що «я посплю і буде класно, здорово», й на інші дні, воно допоможе дитині засинати.
Є, звичайно, чутливі діти, які можуть дуже збуджуватись, в таких випадках потрібно регулювати рівень передчуття. Але, загалом-то, фокусування на тому, що ми будемо робити завтра вранці, на те, яким завтра буде чудовий день, повний обіймів, читання і різних цікавих занять, може допомогти перекрити поділ сном.
А далі може допомогти, скажімо, забезпечення дитини: «Ти лягай, закривай очі, а я через п’ять хвилин прийду та тебе подивлюся. Потім ще через п’ять хвилин тебе прийду перевірю. А потім ще через п’ять хвилин тебе прийду і перевірю. Якщо ти вже будеш спати, я тобі буду класти під подушку сердечко. А завтра вранці ти зможеш подивитися скільки разів я тебе приходила і перевіряла».
Ми перекриваємо такими хитрими діями. Якщо ви зрозумієте, що потрібно, ви будете придумувати свої ритуали, наповнюючи дитину, – через схожість, через значущість, ритуали перед сном для наповнення дитини відчуттям контакту і близькості. І те ж саме стосується будь-якого поділу, будь-якої розлуки.
На жаль, дуже часто ми замість фокуса на майбутньому контакті фокусуємо увагу дитини на самому факті сну, наприклад, або на факті розлуки.
Все, це остання склянка води, ніяких більше походів в туалет. Я вимикаю світло – закривай очі, і щоб до ранку я тебе не чула.
Читайте також: Чому малюк не спить? 5 міфів про дитячий сон
Ми фокусуємося на кінці, а не на наступному моменті зустрічі, фокусуємося на поділ, а не на наступному контакті. Ми перекриваємо проблемну поведінку, якщо дитина погано себе поводить.
Це не означає, що ми виправдовуємо якусь проблемну поведінку. І караючи, використовуємо дисциплінарні заходи, ми перекриваємо. Ми, з одного боку, караємо, з іншого й одразу показуємо, що взагалі контакт є.
Так, ну все, на сьогодні більше ніяких мультиків. А завтра я пропоную з ранку піти на прогулянку, а потім ми поспимо, а ввечері – за прогнозом, начебто, погана погода – завтра ввечері я пропоную влаштувати сімейний перегляд чого-небудь.
Або:
Не можу дочекатися п’ятниці, ти знаєш, коли ми з тобою підемо на музичний гурток, а потім, повертаючись, зайдемо в наше улюблене кафе і зможемо там посидіти й з’їсти це смачне морозиво. Тобі яке більше подобається – фісташкове або шоколадне? А ось я замовлю таке-то.
Тобто, ми фокусуємося на стосунках, на контакті, на близькості. Ми перекриваємо провини, недоліки. Ми перекриваємо захисне відчуження.
Ольга Писарик
Моя дитина
За матеріалами
