Батькам підлітків буває дуже важко, не в останню чергу тому, що діти починають віддалятися від батьків психологічно. Сара Розенсвіт — коуч по позитивному батьківству. Вона вчить тих, хто хоче стати хорошими батьками, взаємодії з дітьми, заснованій на довірі та взаєморозумінні. Мати трьох дітей, від 9 до 16 років, вона знає не з чуток, як це: спочатку бути в центрі їхнього життя, а потім бути виключеною з їхнього «ближнього кола».
Уявіть собі, що недавно опубліковане дослідження стверджує, що, в порівнянні з матерями немовлят, матері підлітків відчувають набагато менше материнської радості та навіть вищий рівень стресу. Ми всі повинні зрозуміти, що мета нашої роботи, як батьків, — виростити самостійних дітей, які не потребуватимуть нас, щоб жити своїм життям. Але перестати бути центром життя дитини, нелегко. Для цього потрібно пам’ятати про те, що ми хочемо близьких і, одночасно, незалежних дітей, а тому, нам знадобляться мудрі стратегії.
Нічого особистого
Підлітки часто поводяться, як перевтомлені малюки, й ви не можете бути відповідальними за їхню емоційну реакцію. Звичайно, коли драма вляжеться, ви поговорите про те, як у вашій родині заведено розмовляти один з одним. Але під час гострого моменту постарайтеся реагувати з розумінням і ні в якому разі не приймайте його «нерви» на свій рахунок. Точно так само, як в дитинстві, — спробуйте зрозуміти, що призводить до такої поведінки. Скажіть щось на кшталт: «Заєць, схоже, що у тебе поганий день. Якщо що — я тут, поруч».
Будьте поблизу
Будьте поблизу, навіть якщо дитині, здається, все одно — тобто, ви там десь чи ні. Одна ваша присутність може означати для неї набагато більше, ніж ви думаєте. Вчені нещодавно виявили, що присутність батька, саме по собі, позитивно впливає на відчуття близькості й прихильності між дитиною і батьком.
Читайте також: 5 ознак того, що ваша дитина стає підлітком
Пам’ятайте про свою юність
Ви пам’ятаєте, як дивно ви себе почували, коли були підлітком? Ніби все, що ви сказали або зробили — неправильно? Що всі ваші однолітки постійно зайняті тим, що обговорюють (і засуджують) кожен ваш крок? Це дуже складний період. Згадайте про нього, і вам буде легше зрозуміти вашу дитину.
Автономія з підстраховкою
Скоро ваша дитина стане дорослою. Подумайте, наскільки вона взагалі незалежна і самостійна. Чи може вона залишатися вдома одна? Чи може вона самостійно зробити необхідні покупки? Які рішення про її життя ви можете залишити на її розсуд? Дитина повинна навчитися приймати рішення і вчитися на своєму досвіді, а вам залишається підстрахувати в разі чого.
Розмови «ненароком»
Знайома ситуація: якщо запитати щось в лоб або сказати «А тепер сядь і поговоримо», дитина може замкнутися в собі й взагалі не вимовити ні слова? А ось під час спільної прогулянки або приготування піци, вона може абсолютно несподівано почати говорити про те, що її турбує, про те, що їй близьке. Ловіть ці дорогоцінні моменти, щоб почути вашу дитину.
Використовуйте всі можливості
Якщо ваша дитина вже не говорить: «Мама, пограймо!», це не означає, що ваша увага їй не потрібна. Тому, кидайте все і включайтеся у взаємодію, коли дитина хоче вам щось показати або розповісти. Діти часто вибирають найневідповідніші моменти для того, щоб розповісти про важливі речі. Але якщо ви скажете: «Так-так, сонце, через п’ять хвилин», то будьте впевнені, бажання ділитися з вами у них пропаде миттєво.
Постарайтеся зрозуміти
Дочка закотила очі — їй здається, що ви нічого не розумієте. Не кричіть: «Що ти мені тут очі закочуєш?», а скажіть максимально спокійно: «По твоїй реакції я бачу, що тобі здається, ніби я нічого не розумію. Можливо, що й не розумію, але я намагаюся, тому, будь ласка, поясни мені».
Зрозумійте, що вони намагаються
Постарайтеся побачити свою дитину в позитивному світлі. Вона не «важка», вона просто проходить через важкий період. Якщо ви будете виходити з того, що дитина і так робить, що може, то зміниться і ваш підхід, і відносини між вами та дітьми. Ви станете проявляти більше емпатії, а дитина стане менш агресивною.
Закривайте негатив позитивом
На кожен негативний момент створюйте п’ять позитивних. Експерт з міжнародних відносин Джон Готтман стверджує, що це — магічна формула, як у взаєминах з дітьми, так і з партнерами. У нас всіх дуже багато справ: школа, домашні завдання, робота по дому, позашкільні заняття, тому ми часто говоримо: «Ти це і це зробив? Прибери в кімнаті! Збирайся швидше — запізнишся!». Уникнути цього можна, тому не забувайте, коли потрібно, пожартувати, похвалити або просто обійняти дитину.
Пам’ятайте, що ваша мета — допомогти дитині стати самостійною, щасливою і здоровою дорослою людиною. А зробити це можна тільки з любов’ю один до одного.
Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами
