У селі жила жінка сорока хвостиком років і з шістьма дітьми.

Причому старша дочка вже сама народила дитину, а молодші ще в школу не пішли. Все якось трагічно було: у жінки чоловік пив і загинув – потонув по п’яному ділу. А доччин чоловік кинув і подався в місто. Вся ця не дуже щаслива сім’я жила в старій хаті в бідності. Від безвихідного життя жінка почала попивати. Працювала, а ввечері випивала небагато. На багато грошей не було.

І в село прийшла ворожка, до якої збігалися всі баби потихеньку; це давно було дуже, тоді бродячі ворожки ходили по селах. Жінка теж до ворожки сходила, хоча ні на що не сподівалася. Випивша була, ось і пішла.

Віднесла сиру кульок і п’ять яєць – тоді це багато було! І дуже приємну річ їй сказала бродяча ворожка: мовляв, скоро тобі буде жахливе щастя. Просто жахливе. Жди!
Це радісно чути. Жінка не повірила, але настрій трохи кращим став. Тому що крім глухого кута і загибелі нічого вона перед собою не бачила. А в дзеркалі бачила обличчя обвітрене зі зморшками та жмут посивілого волосся. Маленьке таке дзеркало у неї було. Та й навіщо велике – тільки засмучуватися …

Вона давно на собі хрест поставила.

Ось, а через три дні у цієї жінки згорів будинок. Вщент. Піч погано працювала, ось будинок і згорів. Добре, що всі діти врятувалися. І корова, і курки врятувалися. А будинок згорів дотла. Ось вам і жахливе щастя …

А потім жінку покликав до себе жити директор школи, літній освічений чоловік. Він різних благородних книжок начитався, любив класику і все благородне. Він був фронтовик і вдівець; ось він зробив такий геройський вчинок, поки всі думали: що робити щось з сімейством погорільців?

Він запропонував пожити в його будинку. Він давно на собі хрест поставив, а так хоч добрий вчинок для дітей зробить. А потім помре, будинок їм залишить. Ну, або вони кудись переїдуть, – він на це сподівався потай.

Ну ось, а потім вони одружилися, ця жінка і директор школи. Вона виявилася красива, струнка, з точеними ногами та талією. Це вона у великому дзеркалі побачила себе. А діти виявилися добрі й тихі, слухняні такі. І дочка з малюком хороша, працьовита. І ще народилося немовля через рік, теж хороше. Вгодоване і спокійне. А випивати – про це ніхто і не думав більше.

Це історія про жахливе щастя. Воно, щастя, буває жахливим спочатку. А потім очиститься і засяє. І зігріє душу, освітить життя. Спочатку пожежа, лихо, хвороба, повінь або напад. Аварія або злидні. Втрата всього! А потім щастя. Так теж буває в житті – жахливе щастя…

Автор Анна Кір’янова

Моя дитина

Залиште свій коментар

коментарів