Хочемо ми того чи ні, але реклама міцно увійшла в наше життя. Ефектні картинки, плакати та ролики активізують дитячу цікавість і пробуджують пристрасне бажання ЦЕ отримати — за будь-що. І ви все частіше чуєте: «Хочу!» й «Купи!». Що робити? І чи можна цьому шкідливому процесу протистояти?
Купувати — не купувати?
Маленьких дітей реклама особливо не хвилює. Хоча б тому, що ви для них найголовніше у навколишньому світі. І вам дитина вірить більше, ніж усім іншим. Тому, можна сказати, що спочатку реклама впливає на дитину опосередковано — через вас.
Якщо ви стали «жертвою» рекламного ролика і роздумуєте: «А чи не купити …», дитина, звичайно, моментально відчує ваші коливання і зажадає: «Купи!»
Хитромудре брязкальце, багатоповерховий дорогущий конструктор, лялька Барбі з усім своїм приданим — скажімо чесно: особливої потреби у маленької дитини в цьому немає. Але вона є у вас. Дуже часто ми прагнемо обдарувати наших дітей просто тому, що нам вселили: модно — значить, добре. Якщо дитина грає новою дрібницею пару годинок, а потім повертається до своїх ведмедиків і лялечок — отже, вона їй, швидше за все, і не потрібна. Вона потрібна вам. Щоб відповідати духу часу.
Тому, перша проблема, з якою слід спочатку розібратися, — те, як на рекламу реагуєте ви самі. Діти ж просто запозичують модель поведінки у власних батьків.
Вищесказане не означає, що дітям не потрібні хороші речі та іграшки. Їм не потрібні надмірності!
Стратегічний аспект
У дітей є дві цікаві особливості, про які батькам слід пам’ятати, вирішуючи «рекламне» питання.
Перша особливість. Маленькі діти завжди хочуть отримати те, що вони бажають, цю ж секунду. І чим молодша дитина, тим нестерпніше, важче їй чекати.
А значить, найнадійніший спосіб уберегтися від непотрібних придбань — зробити паузу. Відволікаючи малюка, переведіть його увагу на щось інше (на цікаву гру, наприклад, або на іншу, більш відповідну і доступну річ). Якщо він переключиться і не стане повертатися знову і знову думками до того, що просив, швидше за все, та штучка була не так вже й потрібна.
Але якщо малюк вже звик отримувати на першу вимогу все, що захоче, домагатися свого він буде за звичкою, просто зі шкідливості або впертості. А хто захоче добровільно здати вигідні позиції за просто так ?!
Друга особливість. Всі діти мають гостру потребу в ідентифікації з однолітками. Будь-якій дитині важливо мати те саме, що є у її друзів і подруг, щоб її прийняли за свою. Адже багато дитячих речей (іграшки, журнали, одяг) – насправді не просто речі, це свого роду знак клану. А значить, враховуйте особливості «дворової» реклами.
Є речі, в яких дітям відмовляти не можна. Причому тут працює пряма закономірність: чим старша дитина — тим «знакові» речі важливіші для неї. Придивіться, як одягаються її однолітки, у що грають у дворі, які іграшки носять у своїх рюкзачках. Правда, і тут потрібне дозування. З’ясуйте, на чому схиблена вся дворова компанія і без чого вашій дитині обійтися дійсно важко. Це може бути герой популярного мультика (черепашки ніндзя, людина-павук, телепузики), якийсь комікс або … Дитина повідомить — що. Ваше завдання — відібрати з маси прохань і вимог дійсно найнеобхідніше (престижне).
Нам необхідно навчити дітей розумно ставитися до реклами. Дитина повинна розуміти, що найперше завдання продавців — продати свій товар. А наше — НЕ купитися на красиві слова і картинки, а придбати саме те, що нам наразі потрібно.
Лаяти — не лаяти?
Деякі батьки щиро вважають, що з рекламою потрібно боротися радикально. За принципом «зібрати б книги всі та й спалити». Але так, ясна річ, спалити (тобто звільнитися від реклами й вберегти від неї дитину) нереально, вони заходять з іншого боку. Беруть і пояснюють своїм дітям, що «вірити рекламі не треба, все, що рекламують, — це погані (тобто несмачні, нецікаві, непотрібні) речі». Це спокусливий, але небезпечний прийом. Поки дитина маленька, вона вам повірить. І буде вірити до тих пір, поки не спробує ті ж чіпси або шоколадку, і вони, уявіть собі, їй сподобаються. Виникне закономірне питання: а чи можна мамі довіряти? Її думку, смаку і словами? Адже — дійсно, не все, що реклама пропонує, таке вже й погане. Зовсім навпаки. Так навіщо ж її обманювати?
Звички закладаються з раннього дитинства. І правильне ставлення до покупок теж треба формувати вже зараз — в перші роки життя.
- Один раз і назавжди треба усвідомити, що цінність речі для малюка визначається не цінником і не модою, а його віковими особливостями та потребами;
- маленькі діти найчастіше самі не знають, чого їм хочеться, і часто просять просто так, про всяк випадок;
- малюки легко піддаються миттєвому пориву;
- не варто купувати на першу вимогу все те, у що ткнув своїм пальчиком ваш малюк: навіть в такому юному віці діти повинні знати, що батьки не можуть (та й не повинні) задовольнити кожне їх «споживче» бажання;
- навмисно відкладайте в часі деякі цінні покупки. («Ось у неділю ми підемо і …», «Дід Мороз тобі подарує …»). Нехай дитина вчиться чекати. Та й у вас з’явиться корисна навичка: спочатку розібратися, а потім брати. Тут головне — виконати обіцяне, тоді малюк буде спокійніше ставитися до ваших відмов, тому що не сумнівається: його розуміють, а не просто заговорюють зуби, і те, що йому необхідно, він дійсно отримає.
Програма-мінімум
1. Дайте малюкові право вибору. «Тобі подобається ця лялька і цей набір конструктора? Але я не можу купити дві речі, тільки щось одне. Що ти вибираєш?» Старша дитина може скласти (з вашою допомогою) цілий список, що їй хочеться мати. Дайте час на обдумування, протягом декількох вечорів зачитуйте список, уточнюйте, корегуйте разом з дитиною. Не нав’язуйте нічого, просто направляйте. І нехай сама вирішує, що купується спочатку, що потім. Навіть якщо вона помилиться і пошкодує про свій вибір — це корисна помилка. Вона змусить її в наступний раз більш свідомо підходити до свого вибору і до реклами. До речі, від такого списку є ще одна незаперечна користь. До багато чого з того, що там записано, незабаром дитина сама втратить інтерес (скінчилася телереклама, предмет вийшов з дворової моди, сам малюк підріс і змінилися його інтереси — ось штучка вже і не потрібна). Дитина сама переконається, що не треба вірити всьому і хапати все підряд з того, що дуже нахвалюють інші люди. Без чогось можна прекрасно обійтися і при цьому придбати (попросити у батьків) куди більш цінну і необхідну річ.
Читайте також: Як перестати дратуватися і почати дружити зі своєю дитиною
2. Навчайте поводитися з грошима. У тому числі й зі своїми власними. Коли ви, збираючись на прогулянку, кладете гроші в гаманець, саме час пояснити дитині, що вони не потрапляють туди за помахом чарівної палички. І що вони мають властивість закінчуватися. Навіть малюк повинен розуміти, що таке «дорого» і що не всі грошові запаси ви будете витрачати на нього. Йому буде легше зрозуміти вас, якщо ви не будете реалізовувати всі його бажання. З дитиною необхідно в доступній для неї формі говорити про такі поняття, як «дохід», «витрата», про те, що гроші, які ви заробляєте, потрібні ще й для оплати квартири, покупки продуктів і т. д. Але майте на увазі ще одну особливість дитячого розуму: маленькі діти розуміють все буквально. І якщо ви скажете: «Немає ні копійки», – вона дійсно вирішить, що у вас немає грошей — ні на що. А продукти ви пішли та купили — що, значить, «копійки» є і ви обманювали її?
Ви можете виділяти своїй дитині невелику суму на «кишенькові витрати», наприклад, раз на тиждень. І вона буде мати право купувати собі те, що хоче. Допоможіть зорієнтуватися, але не наполягайте. Витратила невдало? Наступного разу буде діяти розумніше. Тільки не «відкривайте кредит» раніше обумовленого терміну, інакше кмітливе чадо зрозуміє, що у вас завжди можна випросити нову подачку. І не навчиться цінувати те, що має.
3. Антиреклама. Коли малюк, надивившись реклами, про щось вас наполегливо просить, не поспішайте відмахнутися, розкритикувати, відмовляти відразу. Обов’язково вислухайте його пристрасні промови. Малюк повинен знати, що з його думкою рахуються і що, якщо не купили, на те є вагомі підстави. Обов’язково пояснюйте причину своєї відмови. Приводьте аргументи, які доступні поняттю малюка. («Вчора ми купили тобі … а сьогодні нам треба купити для твоєї сестрички …»). Покажіть, що приємного може бути в такому повороті подій. («Ти подаруєш, вона так зрадіє!», «Який молодець, дбаєш про дідуся …»).
Старші діти в змозі усвідомити, чому не можна кожен день пити газовані напої, є у величезних кількостях чіпси та цукерки, як правило, дуже люблять свій організм і з великим задоволенням послухають ваші лекції про користь мінеральної води, натуральних продуктів і соків з соковижималки. І будуть зовсім не проти, якщо замість розрекламованої продукції отримають дозу вашої щирої уваги та участі. Наприклад, у вигляді спільно спеченого пирога.
Моя дитина
За матеріалами
