В одному зі штатів Судану, вчителька вирішила мотивувати своїх учнів до хорошого навчання і в якості подарунку, вручити найкращому учневі нове взуття. В школі вчились діти із дуже бідних сімей і практично всі були погано вдягнуті та взуті.

Дітям сподобалась ця ідея. Всі почали писати твір, в очікуванні отримати приз.

Протягом пів години всі учні написали свої роботи і почали їх здавати. Прочитавши всі твори, вчителька була збентежена, кому подарувати подарунок? Всі роботи учнів були достойні найвищої оцінки.

Вона запропонувала потягнути жереб кожному учневі і попросила, щоб кожен написав своє ім’я на листочку. Кожна дитина, виконала вимогу вчительки і кинула листочок в коробку.

Змішавши всі листочки, вчителька витягнула один і назвала ім’я “переможця” – Вафаа Абделькарім!! Всі діти зааплодували в долоні та почали щиро її вітати.

Дійсно, дівчинка була достойна цього подарунка. Вона ледве виходжувала в старих як хлам порваних чобітках. Але це не завадило їй бути однією з найуспішніших учениць школи.

Коли вчителька повернулась додому вона розповіла своєму чоловіку цю історію….. і заплакала….. Чоловік здивувався. Він не розумів, чому дружину так сильно збентежила ця історія і чого вона плаче.

Відповідь дружини вразила чоловіка і заставила заплакати і його!

Правда в тому, що коли вона подивилася інші листочки в коробці з іменами, абсолютно на всіх листочках було написано ім’я “Вафаа Абделькарім”!

Діти розуміли, що всім їм було необхідне взуття, але стан черевиків Ваффаа був вкрай критичним. І попри свою потребу, кожен із них вирішив віддати цей подарунок однокласниці.

Сауле Азім

Моя дитина
Джерело

Залиште свій коментар

коментарів