В одному зі штатів Судану, вчителька вирішила мотивувати своїх учнів до хорошого навчання і в якості подарунку, вручити найкращому учневі нове взуття. В школі вчились діти із дуже бідних сімей і практично всі були погано вдягнуті та взуті.
Дітям сподобалась ця ідея. Всі почали писати твір, в очікуванні отримати приз.
Протягом пів години всі учні написали свої роботи та почали їх здавати. Прочитавши всі твори, вчителька була збентежена, кому подарувати подарунок? Всі роботи учнів були достойні найвищої оцінки.
Вона запропонувала потягнути жереб кожному учневі та попросила, щоб кожен написав своє ім’я на листочку. Кожна дитина, виконала вимогу вчительки і кинула листочок в коробку.
Змішавши всі листочки, вчителька витягнула один і назвала ім’я “переможця” – Вафаа Абделькарім!! Всі діти зааплодували в долоні та почали щиро її вітати.
Дійсно, дівчинка була достойна цього подарунка. Вона ледве виходжувала в старих як мотлох порваних чобітках. Але це не завадило їй бути однією з найуспішніших учениць школи.
Коли вчителька повернулась додому вона розповіла своєму чоловіку цю історію….. і заплакала….. Чоловік здивувався. Він не розумів, чому дружину так сильно збентежила ця історія і чого вона плаче.
Відповідь дружини вразила чоловіка і заставила заплакати і його!
Правда в тому, що коли вона подивилася інші листочки в коробці з іменами, абсолютно на всіх листочках було написано ім’я “Вафаа Абделькарім”!
Діти розуміли, що всім їм було необхідне взуття, але стан черевиків Ваффаа був вкрай критичним. І попри свою потребу, кожен із них вирішив віддати цей подарунок однокласниці.
Сауле Азім
