Книга американського психолога Лоуренса Стейнберга «Перехідний вік. Не пропустіть момент» розрахована на широке коло читачів, але в першу чергу зацікавить батьків підлітків, бо описує фізичний розвиток і соціалізацію тінейджерів.
До останнього часу вважалося, що людський мозок має найбільшу здатність до змін з народження до трьох років. І це правда.
Однак учений стверджує, що перехідний вік — другий не менш значимий етап в розвитку людини, коли її мозок знову стає нейропластичним, тобто здатним до змін під впливом досвіду.
Тому завдання дорослих — «захистити дітей від негативного досвіду (в міру можливостей) і забезпечити довгострокове позитивний розвиток».
Зараз по всьому світу відбувається переосмислення кордонів підліткового віку. Вони істотно розширилися, і тепер дорослішанням вважається період з 10 до 25 років. Психологи називають це відкладеним дорослішанням, бо у сучасного підлітка перехід до нової соціальної ролі відбувається набагато пізніше, ніж це було раніше.
Це означає, що навіть у 20 років людина не завжди здатна повною мірою відповідати за свої вчинки. Сучасні молоді люди не поспішають створювати сім’ю, народжувати дітей (як було заведено у попередніх поколінь), а вважають за краще присвятити себе навчанню і роботі.
Автор не говорить, що це «добре» або «погано», а намагається зрозуміти, в чому криється причина таких змін.
Дослідження мозку показали, що тінейджери в період з 10 до 25 років перебувають на «піку переживань».
Гормональний фон підлітків формує «глибокий ступінь запам’ятовування» інформації. Виходить, що цей вік відкриває перед людиною величезні можливості до пізнання, але водночас таке довге дорослішання супроводжують різні ризики.
Зміни, які відбуваються з дітьми в період дозрівання, можуть бути як позитивними, так і негативними. Наприклад, дитина може вдаритися в навчання і досягти великих академічних успіхів, а може піти по «кривій доріжці». Розвиток різних сценаріїв залежить від безлічі факторів, у тому числі від психологічної обстановки в родині, адже тінейджери схильні до психічних розладів.
У підлітків сильно активний в мозку центр винагороди, який відповідає за реакцію на думку інших людей.
У зв’язку з цим Стейнберг пише про «ефект однолітків», який змушує підлітків, які перебувають в колі однолітків, приймати більш ризиковані рішення, ніж, коли вони знаходяться наодинці. Вчений підкреслює, що ця особливість не пов’язана з тиском колективу, а визначається викидом в мозок дофаміну (гормону задоволення), який змушує дитину робити необдумані вчинки з метою отримати все більше і більше задоволення (відбувається стимуляція центру винагороди в мозку, дитина готова ризикувати заради потенційної винагороди).
Стейнберг пише: «Вживання в такому віці легких наркотиків, наприклад, підвищує прагнення мозку до отримання дофаміну, а це стимулює ще більш інтенсивний пошук гострих і нових відчуттів, будь то більше наркотиків, інші наркотики або інші види діяльності, які підігрівають бажання задоволень (сюди можна віднести й бажання ризикувати — прим. редакції). Замість задоволення потреби у винагороді, отримання одного виду винагороди стимулює бажання більшого».
Щоб знизити рівень ризикованої поведінки, необхідно розвивати здібності до самоконтролю та саморегуляції. Крім того, ці здібності допоможуть досягти успіху в житті. Адже, щоб чогось досягти, ти повинен робити багато чого з того, що робити не хочеться, щоб це окупилося згодом.
Сприяти розвитку саморегуляції, стверджує вчений, можуть як батьки, так і школа. І ось що для цього необхідно.
З боку батьків
1. Говорити дитині, що любите її.
Любові не може бути занадто багато. Стейнберг пише, що батьки, які вважають, що холодність у відносинах виховує характер, помиляються. «Коли діти відчувають щиру любов, майже завжди вони висловлюють менше вимог».
2. Не соромитися фізичних проявів любові.
Обійняти, поплескати по плечу та інший фізичний контакт зміцнює взаємну емоційну прихильність.
3. Чутко реагувати на емоційні потреби дитини.
«У підлітковому віці завдання батьків — допомогти підлітку розвинути впевненість у своїй здатності діяти незалежно, розумною мірою надаючи йому можливість прийняття рішень».
4. Створювати вдома відчуття захищеності.
Будинок дійсно повинен бути для підлітка фортецею. Дитині необхідний цей острівець спокою, де вона зможе відволіктися від численних проблем.
5. Брати участь в житті дитини.
«Це створить дитині запас психологічної стійкості, яка буде підтримувати її протягом усього життя. Крім того, це принципово необхідно для розвитку саморегуляції».
6. Виявляти строгість
Необхідно встановити чіткі та постійні границі дозволеної поведінки, тому що «Людина вчиться саморегуляції завдяки тому, що спочатку інші регулюють її поведінку».
Строгість складається з чітких формулювань своїх очікувань, пояснення дитині правил і рішень, послідовності дій батьків. Також Стейнберг радить бути справедливими та діяти згідно з логікою і віком дитини, уникаючи суворих покарань.
Читайте також: Я не гарна! Дівчата-підлітки — допомога гидким каченятам
З боку освітньої системи (школи)
1. Включати в програму вправи на розвиток оперативної пам’яті.
Останні дослідження показують, що вправи на оперативну пам’ять впливають на виконавчі функції, в тому числі й на саморегуляцію.
2. Включати вправи, спрямовані на практику усвідомленості.
«Усвідомленість передбачає зосередження уваги на теперішньому моменті та безоціночне спостереження». Медитація усвідомленості, в тому числі колективна, здатна знизити рівень стресу і допомогти позбутися від багатьох психологічних розладів.
3. Включати аеробні вправи.
Цей вид діяльності стимулює здатності до саморегуляції, бо під час нього поліпшується здоров’я мозку шляхом інтенсивного кровопостачання.
4. Ввести предмети по соціальному та емоційному навчанню.
Дітей потрібно не просто вчити мислити в позитивному напрямі, але розвивати завзятість, програвати різні життєві ситуації (в тому числі неуспішності).
5. Ставити перед учнями дійсно складні та цікаві завдання.
Стейнберг пише, що навчальна програма повинна розпалювати у школяра азарт впоратися з цим завданням.
Підлітки, у своїй більшості, схильні приймати виклик, якщо його кидає школа, і намагаються подолати перешкоди.
Використання всіх цих стратегій допомагає дорослим удосконалювати в дітях здібності до саморегуляції, а отже, зробити їх сильнішими у вразливий період життя.
Детальніше про вправи по вдосконаленню саморегуляції можна прочитати в книзі «Перехідний вік. Не пропустіть момент»
Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами
