Чи помічали ви, що жодні інші літні люди не дратують нас так сильно, як наші родичі? Це тому, що всі люди похилого віку — це просто люди похилого віку. А наші — це батьки, які постаріли, яких ми пам’ятаємо іншими, молодими й повними сил і які ще відносно недавно виконували в нашому житті зовсім іншу роль. Ми не готові дозволити їм втратити розумові та фізичні сили, і впасти в дитинство. Є тільки один спосіб покращити наші стосунки з ними. Один-єдиний спосіб зробити їх легкими та простими.
Наші немолоді батьки
Цей спосіб полягає в тому, щоб зрозуміти та прийняти, що кращими ці стосунки вже не будуть ніколи. І легкими та простими теж ніколи не будуть.
Потрібно знайти в собі сили, щоб дати людям похилого віку можливість бути такими, якими вони є. Поважати їх дитячий вибір. Виконувати дурні прохання. Не відноситися серйозно до їхніх ідей. Погоджуватися на дивні вимоги. Не сперечатися з ними, коли вони говорять абсолютну й очевидну нісенітницю. Тому що навіщо? Яка з цього користь?
Люди похилого віку бояться наших проблем — хвороб, звільнень, невдач і серцевих драм — тому що кожна така проблема зайвий раз нагадує їм про власне старече безсилля, нездатність допомогти навіть власній дитині. Це дуже хворобливе нагадування, дуже страшний і дуже принизливий стан — наочний доказ старечої немочі, застарілості, неадекватності.
Біль, прикрість, безсилля і приниження — це те, що відчувають люди похилого віку кожного разу, коли у нас стається якась неприємність. І тому всіма силами намагаються запобігати таким ситуаціям.
Вони постійно розпитують нас про наші справи, тому що бояться наших проблем більше, ніж боїмося їх ми самі. І постійно нам щось радять тому, що це єдиний для них спосіб хоч якось вплинути на ситуацію.
Отож, запам’ятайте собі: спілкування з літніми батьками — тільки для гарних новин. Поки таких немає — жуємо шмарклі та посміхаємося. Коли з’являються гарні новини — розповідаємо батькам правду. Приємну правду.
Люди похилого віку дуже цінують все, що так чи інакше може їх відвернути від неприємних фізичних відчуттів, поганих думок і переживань.
Читайте також: Як дітям любити батьків? Поради старця
Тому якщо ви хочете зробити своїм літнім батькам задоволення, не даруйте їм скороварку, кавоварку, пральну машину або будь-яку іншу, з вашої точки зору, абсолютно необхідну в господарстві річ, яка, як вам здається, неодмінно потішить їх. Не втішить.
Якщо ви хочете зробити приємність, подаруйте їм трошки свого часу. Але тільки, звичайно, не якийсь там порожній, нудний і застояний. Виберіть для подарунка якісний, яскравий, незвичайний час.
Старість — найбільш заразна хвороба на світі. Хворіємо на старість ми всі, без винятку. Справа тільки в стадіях.
Батьки знаходяться на більш пізніх стадіях цієї хвороби, а ми — на більш ранніх. Ось і вся різниця. Питання часу.
Треба побачити майже себе в літніх батьках. Від цього стає страшно, але легше.
Просто нагадуйте собі, що спілкування з людьми похилого віку — це в якомусь сенсі спілкування з нами самими, співчуття і любов до них — це любов до нас самих, таких, якими ми станемо через кілька десятків років.
Людство взагалі схильне споживати позитивні емоції. А в старості вони просто необхідні. Виробляти їх старі самі вже не в змозі. ЦЕ НАША РОБОТА.
Ми з вами — акумулятори позитивної енергії. Це важко, і від цього втомлюєшся. Але що поробиш? Море синє, небо синє. «Сильні та красиві» — це тепер ми. А хто ще?
Що б не сталося, як би важко не було, які б образи вільно чи мимоволі не завдали нам літні батьки — завтра буде новий день. І до завтра потрібно навчитися забувати все, що відбувалося сьогодні.
Ми не тягнемо образи день у день. Ми викидаємо їх з голови, з серця, з пам’яті — і просто забуваємо. І починаємо новий день взаємин з чистого білого аркуша.
І тоді все буде добре. Ми ж їх любимо? Чи не так?
Моя дитина
