Бабусі нічим не кращі за мам, цих безвідповідальних ледацюг! Вони занадто мало сидять з онуками або, навпаки, їх неможливо позбутися. Вони навіть підказати нічого не можуть або всюди лізуть зі своїми порадами. Бабусі посміли працювати або, навпаки, засіли вдома. Занадто суворі з онуками або надмірно їх балують.
Ми, молоді мами, часто скаржимося на те, що неможливо стати хорошою матір’ю в очах широкої громадськості. Як би ти не намагалася, ти завжди недодала, не додивилась, не побачила. Дитина облизує дроти, їсть пісок, б’ється лобом об табурети, поки вчиться ходити, і твоє винувате обличчя вже починають впізнавати в приймальні травмпункту. Ти крокуєш з коляскою, в якій заходиться від крику малюк (нелюд — мати не дала схопити собаче лайно), і слухаєш, як перехожі незадоволено шепочуться. В голові крутиться одна думка: «Нічого, і вас це теж чекає! Нехай у вас буде двійня, а краще — трійня!».
Про бабусь і виховання
Бабусі все це вже проходили. Їм-то не гірше за інших відомо, що таке громадський осуд. Це зараз, в часи інтернету, ми можемо створити в соцмережах коаліцію матерів і підтримати одна одну: «Ми теж ще не вивчили хінді й китайський, а нам скоро рік! Пізно починати?».
А раніше у всьому дворі у тебе могло не бути ніякої підтримки. Бабусі (які були тоді не бабусями, а просто нашими мамами) хоробро виходили одні на битву з порадами «допоювати водичкою / ні в якому разі не поїти водичкою», «зціджувати після кожного годування / Не зціджуватися зовсім» та іншим нетлінним. Консультанти з сімейних стосунків на лавочці біля під’їзду рекомендували їм чекати чоловіка з зачесаними, вмитими дітьми у свіжому фартусі щовечора.
Бабусі — ветерани цієї праці. Вони й уявити не могли, що через двадцять-тридцять років проти непрошених порад підніметься потужна хвиля протесту, і ви залишитеся найкращою мамою для своєї дитини, незалежно від того, як багато тригонометричних рівнянь вона може вирішити до молодшої групи дитячого садка.
Здавалося б, їх крихтам тридцять років, і у крихт є свої діти, можна розслабитися! Більше ніхто не скаже їм, що вони погано і неправильно виховують. Що їхня праця. в кращому випадку, марна. Більше ніхто не заявить, що їм не слід хизуватися тим, як вони роками сплять по три години на день. Це їх святий обов’язок! Поряд з обов’язком повернутися до 42 розміру одягу через годину після пологів, готувати трьом дітям обід з п’яти блюд і танцювати гопак перед чоловіком, щоб він, занудьгувавши від рутини побуту, не пішов до іншої … Але підступність материнства криється в тому, що розслаблятися не можна ніколи. Адже настав час неправильно виховувати онуків!
Докучливі свекрухи та зануди-тещі поруч з онучками й внуками теж завжди неправі, бо не може бути неправий хтось один, тільки батьки, наприклад! Хай вже поруч з дитиною не буде жодного, кваліфікованого у вихованні дітей, родича.
Бабусі нічим не кращі мам, цих безвідповідальних ледарів! Вони занадто мало сидять з онуками або, навпаки, від них неможливо позбутися. Вони навіть підказати нічого не можуть або всюди лізуть зі своїми порадами. Бабусі посміли працювати або, навпаки, засіли вдома. Занадто суворі з онуками або надмірно їх балують. Називають п’ятимісячного Івана Прокоповича «зайченя», заважаючи батькам виростити з нього справжнього чоловіка, або взагалі ніколи не знайдуть для малюка ласкавого слова. Загодовують пиріжками або жодного разу ці пиріжки не спекли.
Поганих бабусь до онуків, звичайно, все одно допускають. Коли треба відновити відносини в родині й удвох поїхати у відпустку, коли малюк захворів, а всім треба на роботу (завжди більш важливу, ніж у бабусі), коли батьки просто втомилися. Неправильні бабусі тоді прокрадаються в життя своїх онуків з пиріжками, казками та забороненими іграшками, яких «у них і так мільйон» і які «не треба нам постійно тягати».
А молоді батьки пускаються у вільне плавання, не забувши, звичайно ж, поскаржитися друзям на бабусю з її застарілими методами виховання і незбалансованим харчуванням. Добре ще, якщо бабуся — рідна мама, її простіше зрозуміти й пожаліти, але «свекруха» з її порадами! Вона сама — кого виховала? Всього лише людину, за якого колись захотілося вийти заміж, щоб в горі та в радості, на все життя … Так що нехай виконує свої обов’язки мовчки!
Я вже не кажу про корисливих бабусь, які чомусь не навчилися харчуватися манною небесною і надумали працювати замість того, щоб няньчити онуків. Пенсії цілком достатньо на макарони, а проміняти можливість ростити онука на відпочинок і подорожі можуть тільки самі безсердечні з них. Якщо дати таким бабусям волю, доведеться і няню наймати, і ще й гроші їй платити при живих родичах. Втім, такій бабусі можна і зовсім відмовити в праві бачити онуків. Не хоче сидіти з ними двадцять годин на добу сім днів на тиждень, нехай зовсім не сидить. Чи вона не знала про свою вищу місію та призначення — відкинути себе цілком заради дітей?
Мої знайомі часто дивуються, якщо я відмовляюся від вечірки «без дітей». Невже бабусі складно посидіти з онуками? Хіба ця безкоштовна цілодобова няня, якій відмовлено в праві мати власну думку, може втомлюватися? У 60 років багато підкорюють Еверест (ті, у кого немає онуків, зрозуміло), а тут всього дві дитини. Які у неї можуть бути особисті плани в такому-то віці?
Жахливі, жахливі бабусі! Як багато в цьому світі тримається на них …
Автор: Ганна Уткіна
