Так про що завгодно — про те, що дитина вже знає програму, що цей предмет їй нецікавий, що він погано викладається … Але точно не про реальний рівень знань.
Існує шкільний стереотип: щоб відбутися в житті, потрібно бути відмінником, або, по крайньому разі, вчитися добре. З іншого боку, на слуху імена відомих особистостей, які були круглими двієчниками: Вінстон Черчилль, Білл Гейтс, та ін.
Сьогодні ми розповімо про першу зустріч «руйнівників міфів» з експертами та психологами, батьками та школярами, яку провів профорієнтаційний сервіс «Профілум», щоб зрозуміти: що школі та батькам робити з тими, хто вчиться на задовільному рівні?
Ставлення батьків до оцінок, які діти отримують в школі, неоднозначне. Хтось вважає, що задовільно — це погано, інші впевнені, що саме такі діти в майбутньому складуть креативний клас. Школярам часто говорять, що погані оцінки стануть перешкодою в житті: ти погано здаси ЗНО, не вступиш в хороший вуз і незрозуміло, як будеш жити далі. Чи так це насправді?
Історії двох Дмитрів
Дмитро, закінчив школу кілька років тому:
– У середній і молодшій школі все було дуже гладко, але в старших класах у вчителів і батьків виникли великі труднощі з тим, щоб пояснити, як ті чи інші знання знадобляться мені в майбутньому. На будь-які питання мені відповідали «це знадобиться в університеті» або «так треба». На щастя, моя старша школа була спеціалізованою, нам давали програмування, алгоритми рівня 1-2 курсу вищого навчального закладу. Ці предмети вів фахівець з реальної компанії, і мені було дуже легко з ним, я розумів, для чого все це потрібно. Були й марні знання, наприклад, на географії ми вивчали економіку Судану. Навіщо вона мені?
Другокласнику Дімі в школі взагалі нічого не подобається, і тому він ходить в школу, «щоб не засмучувати маму». Мама другокласника Діми:
– Я перевела сина в інший клас, де задають менше. Але, на жаль, Діма втратив бажання вчитися, тому що клас був значно слабший, а програма була вже пройдена. Частково ми розв’язали проблему інтересу до навчання ігровою формою навчання вдома. В ігровій формі Діма все дуже добре засвоює.
Роль школи змінюється
Це лише два приклади того, чому діти можуть отримати погані оцінки. Шкільні оцінки — це лише непрямий показник знань. Справжня проблема — у відсутності мотивації засвоювати матеріал. У цьому випадку батьки шукають можливість дати дитині кращу освіту, підійти до цього питання нестандартно.
Марк Сартан, керівник Центру розробки освітніх систем «Розумна школа»
– Школа повинна відповідати на запити батьків. Чи є сьогодні у нас вибір, в яку школу віддавати дитину? Фактично немає! Тому батькам доводиться доробляти те, що не змогли вчителі. Але сам факт, що батьки ставлять собі питання «що робити?», якщо у дитини «погані оцінки», говорить про те, що проблему можна вирішити.
Роль школи в житті людей за минулі роки змінилася. Раніше ті, хто не справлявся, відправлялися «на Камчатку», а потім виключалися зі школи. Сьогодні ж дитину не можна навіть залишити на другий рік, хоча деякі батьки навіть просять про це в виховних цілях.
Людмила Петрановська, психолог, блогер, автор кількох книг, творець Інституту розвитку сімейного влаштування:
– Шанси людей, які вміють тільки сидіти на місці та виконувати прості алгоритмічні операції, виявляються нульовими, бо машини вже сьогодні в багатьох аспектах виявляються ефективнішими людей. Школярам потрібен новий підхід, нові знання. При цьому проблема відстроченого педагогічного результату, коли школяр не розуміє, навіщо йому дають ті чи інші знання, компенсується оцінками, які замінюють мотивацію. Але поколінню цифрових аборигенів, які вчаться користуватися сенсорним екраном раніше, ніж говорити, захоплюються кіберспортом і відеоблогами, потрібен зовсім інший підхід. На відміну від минулих поколінь, вони можуть ставити собі питання: «Навіщо мені це треба?», і намагатися змусити їх вчитися поганими оцінками практично марно.
Ніна Добринченко-Матусевич, лідер Батьківської ліги, активна мама трьох дітей:
– Сьогодні освіта вже не є соціальним ліфтом і сама по собі не може нікого нікуди витягнути. Люди усвідомлюють цю ситуацію, але реагують по-старому. Вони пропонують повернути ту систему освіти, яка допомагала нам і нашим батькам, тільки зробити її сильнішою і кращою. Замість цього потрібно створювати нові формати навчання та оцінки отриманих знань.
Статистика показує, що оцінки сильно відірвані від реальності. Якщо в США кожен бал в школі дає приріст до зарплати на 7%, то на Україні спостерігається зниження зарплати на 7% зі збільшенням середнього бала — через ухили кар’єри в академічне середовище, де рівень оплати праці нижчий. У нашій країн більше значення має наявність досвіду роботи. Як показали дослідження, якщо людина десь працювала під час навчання, її зарплата буде вищою на 33%. При цьому робота під час навчання, як правило, не впливає на успішність.
Читайте також: Домашнє страждання. Чому в молодшій школі не потрібні домашні завдання
Оцінка розбещує і школу, і систему освіти
В цілому, як відзначають психологи, оцінки часто перетворюються в лейтмотив: в більшості випадків нікого не цікавить, що дійсно знає дитина — важливо, які оцінки вона приносить.
Марія Волошина, практикуючий психолог в системі освіти:
– Вибрати вчителя для дитини — це практично недоступна опція. Важливо зрозуміти, як в реальній дійсності підтримати батьків і дитину. Допомога шкільного психолога для батьків полягає в тому, щоб допомогти їм «від’єднати» оцінку від дитини. Допомогти батькам зрозуміти, яка взагалі їхня дитина, чим вона хороша? — такі питання вводять батьків в ступор. Добре, коли батько разом з дитиною сідає і починає розбиратися, бачить прогрес, працює над помилками.
Щоб оцінки були об’єктивними, повинні бути чіткі критерії, щоб результат можна було зрозуміти та оскаржити. Наприклад, в західних країнах коледжі ранжовані за середнім зарплатам випускників, абітурієнтам добре відомо, який бал потрібно набрати за підсумками навчання в школі, і це дозволяє говорити про виважену роль оцінок в житті людини.
Людмила Петрановська, психолог, блогер, автор кількох книг, творець Інституту розвитку сімейного влаштування:
– У психологічному контексті ми повинні розуміти, що при використанні оцінки для вираження суб’єктивного ставлення неминуче формується страх поганої оцінки у дитини. Потрібно відокремити зерна від плевел, відокремити оцінку дій, знань, вчинків людини від оцінки самої людини. Педагоги повинні оцінювати конкретні дії дітей в рамках освітнього процесу. Потрібно оцінювати, як дитина пізнає, як вона створбє комунікації із зовнішнім світом.
Якою має бути оцінка?
Щоб оцінка не була стримуючим фактором у розвитку дитини, батькам, вчителям і самим дітям потрібно змінити ставлення до помилок, бо вони є елементом етапу навчання. На думку психологів, існує три рівні мотивації: захопленість, подолання, уникнення. І якщо сьогодні «задовільно» може сформувати в людині саме патерн уникнення, потрібно всіляко працювати над тим, щоб подібна оцінка стимулювала до подолання, а ще краще — до захопленого вивчення предмета.
Віталій Алтухов, керівник відділу розробки та досліджень «Профілум»
– Шкільна оцінка занадто узагальнена і відносна. Вона не дозволяє судити про реальний потенціал дитини. Щоб розкрити його, потрібно використовувати додаткові метрики — оцінити реальні інтереси та здібності дитини, а також виявити таланти, які можуть і не проявитися в школі. Наша технологія дозволяє всебічно оцінити потенціал дитини, виявити її справжні таланти, і підбирає під них конкретні варіанти професій, оптимальних позашкільних курсів і кар’єрних траєкторій.
Автор: Люся Ширшова
Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами
