Бути батьком сучасної дитини — дуже непросте завдання, коли мова заходить не про малюків, а про підлітків. На жаль, універсальної допомоги з виховання дітей не існує, тому мами та тата хоч і керуються добрими намірами, але все одно періодично роблять серйозні помилки.
Ми вирішили розібрати основні батьківські промахи, які найчастіше утворюють прірву між дорослими та їх дитиною, та запропонувати позитивну альтернативу звичній поведінці.
12. Покарання та дисципліна — це не одне й те саме
Кожен підліток повинен твердо засвоїти, деякі його дії можуть призводити до дуже серйозних наслідків. Проте між дисципліною та покаранням є велика різниця. Підліток, який несе відповідальність за провину, подумає щось на кшталт: «О, здається, я зробив щось погане. Не варто повторювати це у майбутньому». Покарана ж дитина дійде іншого висновку: «Я вчинив погано, значить, я поганий!»
Таким чином, привчання до дисципліни дає підлітку впевненість у тому, що наступного разу він може зробити розумніший вибір. Своєю чергою, покарання змушує його думати, що він не може виправитися. Навіть караючи підлітка за велику провину, батьки повинні нагадувати йому про те, що вони люблять його, незважаючи ні на що.
11. Заохочення низької самооцінки
У підлітковому віці самооцінка людини перебуває у стадії активного формування. Вона впливає не тільки на її шкільну успішність, а й на психологічний та фізичний добробут дитини в цілому.
При цьому багато батьків не тільки не прагнуть здорового підвищення самооцінки своєї дитини, але навіть, навпаки, мимоволі сприяють її зниженню, нескінченно критикуючи й, що особливо неприємно, порівнюючи з більш «успішними» дітьми. Підлітки, хоч би якими колючими й відстороненими вони, як ніхто інший, потребують відкритої батьківської підтримки, схвалення та об’єктивної похвали.
10. Ігнорування шкільних глузувань
На жаль, жодна дитина не застрахована від глузування з боку однолітків або старших дітей. Якщо підліток наважився розповісти про цю делікатну проблему батькам, то вона досить серйозна. Не варто відмахуватися від дитини, перекладаючи розв’язання питання виключно на її плечі.
Існує безліч способів адекватної боротьби з насмішками оточуючих: від делікатного втручання дорослого (розмова з учителем з проханням простежити за цим) та до навчання дитини самостійно протистояти кривдникам. Кожен з них може бути по-своєму ефективний у конкретній ситуації, але найважливіше донести до підлітка думку про те, що він може справитися з цим сам, а батьки одностайно його підтримають і допоможуть порадами.
9. Відсутність балансу між самостійністю та вседозволеністю
Знайти ідеальний баланс між вседозволеністю і самостійністю у випадку з підлітком, що бунтує, неймовірно складно. З одного боку, здається, що якщо дати йому занадто багато свободи, то він може ухвалити неправильні рішення та потрапити у біду. З іншого боку, дитина має право на те, щоб робити помилки, досліджувати нове та набувати власного життєвого досвіду.
Якщо ви бажаєте дотримуватися демократичного стилю виховання, але при цьому заплуталися в його суті та вважаєте, що так дитина зовсім відіб’ється від рук, орієнтуйтеся на простий постулат: цей стиль має на увазі не повну відсутність заборон, а наявність розумних обмежень та правил. Отже, залишитися з ночівлею в друга — це цілком посильний для підлітка досвід, а відпустити дитину в інше місто на концерт — зайва свобода.
8. Сварки між батьками
Подружні сварки можуть виникнути з мільйона причин, і, щобільше, вони неминучі. Завжди важливо пам’ятати, що підлітки все ще чутливі до конфліктів між батьками, як і діти молодшого віку. Словесні перепалки на підвищених тонах, фізична агресія, ігри, що психологічно давлять, у мовчанку — все це не проходить безслідно для психіки дитини.
Коли батьки поводяться подібним чином, підлітки починають турбуватися і замикатися в собі, але, що набагато гірше, вони перестають почуватися в безпеці. Саме тому дорослим необхідно навчитися конфліктувати правильно, і тоді зовсім не соромно робити це на очах у дітей, тим самим подаючи їм позитивний приклад.
7. Неадекватна реакція на самовираження
У підлітковому віці потреба дітей в самовираженні значно зростає, і це нерідко стає справжнім головним болем для батьків. Дитина може пофарбувати волосся в якийсь неприродний колір, продірявити джинси або завести нових друзів. Нерідко батьки сприймають це як справжню проблему, а не акт самовираження підлітка.
В результаті реакція буває надмірною, або недостатньою. Звичайно, одне з «зол» менше — іноді краще проявити пильність до змін, що відбуваються, ніж проігнорувати їх. Однак необхідно об’єктивно оцінювати масштаб «проблеми» підліткового самовираження, адже щоразу роздмухуючи з мухи слона, батьки серйозно ризикують втратити довіру своєї дитини.
6. “Ну що там у тебе? Давай потім!”
Напевно, ні для кого не секрет, що слухати та по-справжньому чути це зовсім різні поняття. Зазвичай батьки дуже вимогливі до дітей-підлітків, коли хочуть, щоб ті уважно вислухали їхні претензії та нотації. Однак у зворотній ситуації, коли у підлітка назріла потреба виговоритися, мами та тати не замислюючись ігнорують її.
У метушні робочих буднів необхідно все встигнути, тому робота за ноутбуком, відповіді на ділові листи, прання та інші домашні справи здаються невідкладними. Але насправді все це справді може трохи почекати, якщо підліток хоче поговорити й потребує того, щоб його вислухали: адже саме в такі моменти й будується той довірчий зв’язок, про який мріють усі батьки.
5. Розмова із позиції «ти ще дитина»
Багато підлітків прагнуть здаватися якомога дорослішим, і це природне бажання емоційно дозріваючих молодих людей. Саме тому батькам не варто поводитися з ними як із маленькими. Це стосується не лише змісту, але навіть тону розмов, які мають відбуватися на рівних.
Більшості підлітків не подобається, якщо з ними надмірно сюсюкаються. Проте по-справжньому їх зачіпає те, що батьки не зважають на їхню думку і не сприймають її всерйоз. Необхідно щиро прислухатися до думки дитини. Можна бути категорично незгодним, але не можна не поважати її просто відмахуючись. Якщо сталося зіткнення інтересів, потрібно терпляче провести бесіду та пояснити, чому в такому випадку ви не можете погодитись з дитиною.
4. Прогнозування похмурого майбутнього
Багато батьків дивляться на своїх дітей-підлітків і намагаються уявити, якими ж вони стануть у майбутньому. Незалежно від позитивності чи негативності прогнозів проєктувати поточну поведінку дитини на її майбутнє — витівка в кращому разі марна, а в гіршому — шкідлива, бо може завдати серйозного удару по самооцінці та психіці дитини.
Так, зараз підліток може бути недостатньо уважним до свого зовнішнього вигляду, влаштовувати безлад у кімнаті або постійно забувати вдома ланч, але це зовсім не означає, що він виросте несамостійною безперспективною особистістю. Не дозволяйте своєму фоновому занепокоєнню про майбутнє дитини затуманювати вашу свідомість і призводити до необдуманих висловлювань, які можуть поранити дитину.
3. Високий тиск не дорівнює високим очікуванням
У спробах підштовхнути свою дитину до успіху багато батьків перестають відчувати межу між високими очікуваннями та високим тиском. Зазвичай це відбувається, коли вони пред’являють до дітей недостатньо обґрунтовані, негнучкі або навіть нереалістичні вимоги, до того ж дуже надто узагальнені, без натяку на конкретику.
Наприклад, батьки хочуть, щоб дитина добре навчалася у школі. Але що під цим мається на увазі? Відмінні оцінки? Вищий бал у класі? Чи зосередженість на конкретних знаннях та навичках? Підліткам належить багато чого навчитися, тому дуже важливо допомогти їм знайти відповідне джерело мотивації та ставити перед ними чіткі та здійсненні цілі, які будуть їм зрозумілі.
2. Жодної приватності в соцмережах
Кожна людина потребує особистого простору, і у випадку з підлітками це питання постає особливо гостро. Але якщо до появи в кімнаті без стуку ще можна пристосуватися, то постійна перевірка смартфона, прослуховування дзвінків і читання переписок у всіх соціальних мережах — це надмірно високий рівень батьківського контролю.
Так, звичайно, пильним мамам і татам необхідно знати, куди ходять їхні діти, скільки вони повернуться додому, що роблять і з ким, але це не означає, що батьки повинні бути присвячені абсолютно в усі деталі. Щоб допомогти підлітку своєчасно подорослішати, необхідно забезпечити йому певний рівень конфіденційності, інакше він просто стане більш потайливим.
1. Неузгодженість у вихованні між батьками
Нерідко мами та тата змушені грати з підлітком у «поганого та доброго поліцейського». Так відбувається, коли один із батьків або занадто м’який, або, навпаки, занадто суворий і другий партнер змушений підлаштовуватися. У цьому випадку дитина отримує можливість користуватися неузгодженістю думок батьків про виховання, наприклад, запитувати у м’якого тата дозволу на те, чого ніколи не дозволить зробити мама.
Це неминуче призведе до спроб маніпуляції батьківськими почуттями та конфліктами на цьому ґрунті. Підліткам потрібні послідовні та впевнені у своїх рішеннях батьки, які перебувають «на одній хвилі», коли йдеться про виховання, і єдиним фронтом виступають за ті чи інші рішення (навіть якщо наодинці вони довго сперечалися, перш ніж одностайно дійти компромісу).
Ви робили якісь із цих помилок? Які наслідки вони призвели та чи вдалося вам їх виправити?
