Будь-які батьки мріють виростити зі свого чада здорову, успішну і щасливу людину. Так чому ж так часто ми самі емоційно калічимо своїх дітей?

Відбувається це через наші дитячі установки, якими зарядили нас вчителі та батьки, патернів і стереотипів, які ми придбали в процесі життя в соціумі. Часом ми розуміємо, що робимо щось неправильно, але не знаємо, як це змінити. Про найчастіші батьківські помилки виховання розповідає український психолог і телеведучий Дмитро Карпачов.

Брак уваги. Звичайно, ми любимо своїх дітей і намагаємося дати їм найкраще. Ми працюємо не покладаючи рук, щоб у нашого малюка було все, що він забажає. Але для дитини любов дорівнює приділення їй уваги. Але ж на те, щоб просто посидіти та поговорити відверто, пограти, поцікавитися його досягненнями, розглянути малюнки, почитати книгу, сходити разом на прогулянку або покататися на велосипеді у нас як раз часто і не вистачає часу. І дитині здається, що батьки недостатньо її люблять.

Спочатку вона намагається привернути увагу мами та тата будь-яким способом. Зазвичай це якісь безглузді витівки, капризи, погана поведінка, настирливі запитання або ухилення від прохань, щоб їх повторювали їм знову і знову. А потім дитина звикає, що вона «не люба і нецікава» своїм батькам і це виливається в замкнутість і асоціальну поведінку в підлітковому віці.

Боротьба за владу. Ми хочемо, щоб наша дитина в майбутньому мала гідну освіту, цікаву грошову роботу. Тому намагаємося віддати її в престижну школу, на різні курси або найняти репетиторів. Ми контролюємо її навчання і вимагаємо віддачі від вкладених в неї сил і засобів. В результаті дитина опиняється під постійним тиском. Це не обов’язково крики або фізичне насильство. Іноді досить важкого маминого подиху або виразного татового погляду, щоб дитина зрозуміла, наскільки вона не відповідає уявленню батьків про те, якою вона повинна бути, незграбна і нетямуща.

В результаті у дитини складається враження, що вона не цінна для батьків (і для світу в цілому) сама по собі, важливі тільки її перемоги та досягнення. Через це дитина стає нервовою, впертою, їй важливо весь час перемагати та вона зовсім не вміє програвати. Вона висуває підвищені вимоги до себе і не має поблажливості до оточуючих, а також часто піддається ілюзіям, бреше собі та оточуючим для того, щоб відчути себе більш значущою, зміцнити своє становище.

Повернутий біль. Діти дуже вразливі й чутливі до несправедливості. І все, що ми заклали в них в дитинстві, вони несуть потім у світ. Психологи характеризують помсту як повернутий біль. І часто вона повертається не тільки до її винуватців.

Дуже часто можна почути від батьків: «Хіба мало чого ти хочеш!», «Як я скажу , так і буде» і т. д. Дитина, якій батьки показували її незначущість, говорили про те, що вона ще занадто мала, їй цього не зрозуміти, від неї нічого не залежить, за неї вирішували та іншими способами показували, що вона не може брати активну участь у дорослому житті, відчуває себе нікчемною, збитковою і приниженою. І як наслідок – несе цей біль оточуючим.

Гіперопіка та ухилення. Часто гіперопіці схильні слабкі та хворобливі діти, але буває мама заважає дитині подорослішати, не дозволяє робити нічого самостійно через свої особисті психологічні проблеми. Такі діти ростуть невпевненими у своїх силах і відчувають себе безпорадними. І коли батьки раптом починають вимагати від них якихось дій, прийняття рішень, вони просто ухиляються від цього.

Вони не прикидаються, вони просто не звикли діяти самостійно. Дитина з такою проблемою в поведінці, постійно відмовляється від будь-якої діяльності, може відчувати себе дурною в порівнянні з тими, що оточують, здається і не бажає брати участі у жодних заходах, не хоче, щоб від неї що-небудь вимагали, не може собі ставити високі цілі. Вона не робить нічого, не вірячи, що взагалі на щось здатна, і все для неї занадто складно.

Читайте також: 11 секретів від батьків, які виховали щасливих дітей

1. Приділяйте увагу дітям, коли вони поводяться добре. Тоді їм не доведеться залучати вашу увагу поганою поведінкою.

2. Радьтеся з дітьми з усіх сімейних питань. Робіть це щиро. Не бійтеся показати, що ви чогось не знаєте або не вмієте. Попросіть дитину, щоб вона вас чогось навчила.

3. Ставтеся до дитини з повагою. Показуйте їй, що вона важлива для вас і для інших членів сім’ї – братів і сестер – сама по собі, незалежно від її досягнень.

4. Проводьте «ревізію» того, що ви робите для дитини. Подумайте, що з цього вона вже цілком може робити сама. Не бійтеся делегувати її домашню роботу, нехай навіть не все спочатку буде виходити. Відпускайте дитину в міру її дорослішання, дозвольте їй бути більш самостійною.

5. Часто ми зосереджуємося на недоліки дитини, вважаючи, що найважливіше у вихованні – це їх побороти. Але набагато ефективніше концентруватися на хорошому, частіше хвалити дитину, відзначати її гідність. При такому способі виховання недоліків зникнуть самі собою, оскільки дитина просто не буде на них фокусуватися. А куди йде увагу, туди й енергія.

Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів