Дитину везуть додому…
В цю пору в селі багато квітів: чорнобривці, троянди, жеребчики, на підході айстри. Вони ростуть в літніх бурʼянах біля хат і ніхто на них не звертає уваги. Бо кому воно треба в серпні, в людей городи.
Джерело: facebook-допис Оксани Кукоби
Можуть нарізати букет хіба на іменини, 1 вересня, весілля, що буває тут вже вкрай рідко.
Цього літа в селі зривають квіти щодня, аби встелити ними узбіччя дороги. Дороги, якою з Хмельницького «дитину везуть додому». Саме так кажуть в селі, коли скромний кортеж у супроводі поліції їде в якесь село чи містечко області.
Квіти на дорозі не встигають засохнути, бо кожен день приносять свіжі.
Я проїхала сьогодні з через пʼять сіл і в кожному з них дорога була заквітчана.
Розплакалася посеред поля. На узбіччі з букетом соняшників самотньо стояла жінка спершись на палицю. Вона пасла корови і вдивлялася в кожну машин, аби не пропустити ту саму, яка «везе дитину додому».
Хусткою витирала обличчя чи то від поту, чи від сліз, а в руках квіти.
Такий похорон тепер щодня у кожному селі, якщо через нього лежить дорога з обласного центру.
В бурʼянах біля хат щодня меншає чорнобривців і троянд, але айстри на підході….
«Ви вже чули коли завтра будуть дитину везти додому? А знаєте в яке село?»
