Риті Риліковій 37 років, і вона – мама сімох синів. Таку кількість дітей в сім’ї не планували, але, на думку батьків, управляти життям люди можуть не завжди, «часом варто довіритися долі». У дітей є турботливий тато, який живе окремо від сім’ї, тому що займається за містом фермерським господарством. Рита переїжджати в село не хоче і вважає, що навіть на відстані у них чудовий шлюб.
Rebenok.by пише, як багатодітна мама справляється в будні дні одна з такою великою чоловічою командою.
Народила першого сина в 20 років
В 19 років Рита вийшла заміж, а в 20 народила першого сина. Тоді вона закінчила медичне училище і розпочала роботу фельдшером-акушером. На роботу з декрету так і не вийшла, тому що майже кожні три роки в сім’ї народжувалися сини: Ернест, Гліб, Борис, Лев, Наум, Платон, Веніамін. Зараз хлопчикам 17, 14, 12, 9, 6, 4 і 1,4 року. Всі діти від одного чоловіка.
Читайте також: Як живе одеситка, яка 4 роки назад не послухала лікарів і народила п’ятірню
– Мої семеро синів як сім кольорів веселки: кожен різний і унікальний. Я щаслива, що вони у мене є. Діти перевернули мій світ, стерли егоїзм, змусили рости і розвиватися. Завдяки їм я дізналася, що можу витримати набагато більше, ніж думала, можу радіти просто новому дню або сонця за вікном.
На питання: «Чи хочете ви ще дітей?», Рита, сміючись, відповідає:
– Не плануємо. Але те ж саме я говорила і з попередніми. Тому як Бог вирішить!
На початку свого материнства Рита думала: «Нехай би народилася вже дівчинка». Але потім зрозуміла, що в їхньому випадку це навряд чи можливо.
– Це не наша доля. Як сказала мені одного разу генетик: «Ви подивіться, як у вас один за одним народжуються хлопчики. Навряд чи варто чекати дівчинку ». Мабуть, у чоловіка «такі» гени. А мені і все одно – хлопчики це чи дівчатка.
Сама Рита – єдина дитина у батьків, раніше вона слабо собі уявляла, що таке велика сім’я.
– Всі мої вагітності були незапланованими, але бажаними. Ми намагалися захищатися, але в якийсь момент щось не «спрацьовувало». І я дізнавалася, що вагітна. Ніколи я не думала про аборт, тому що вважаю це вбивством. Мені взагалі здається, що раз це дано нам зверху – так і повинно бути. Там на небі краще знають за нас. Ми хочемо керувати життям, а часом варто довіритися долі.
Всі пологи у Рити були природними, іноді легкими, іноді важкими. Але найбільше їй запам’яталася поїздка в пологовий будинок в останній раз.
– Дитина була дуже великою, і лікар прийняв рішення, що мені потрібно народжувати вертикально. У підсумку я народила швидко і без розривів. Хоча з першими трьома дітьми мені робили епізіотомію (розсічення промежини – прим. авт.). І всі наступні пологи у мене просто розходився цей шов, як часто буває. А після вертикальних пологів у мене не було єдиного розриву, і я відчувала себе набагато легше.
З чоловіком живе окремо
Рита з дітьми живе в 4-кімнатній квартирі в Мінську – в кожній кімнаті по 2-3 хлопчики. З чоловіком Рита в шлюбі, але живуть вони окремо, оскільки чоловік вже близько 3 років займається фермерським господарством і живе в селі.
– У нас з ним чудові стосунки. Він раз на тиждень приїжджає до нас в Мінськ або забирає до себе хлопчаків, особливо часто – влітку. А ось я туди переїжджати не хочу. Село – це не «моє». Так навіщо змушувати себе?
У садок радить віддавати дітей раніше, а зі школою не поспішати
Старший син героїні вчиться в будівельному коледжі, троє середніх ходять до гімназії, п’ятий син відходив у дитячий садок і в вересні піде до гімназії, шостий ще відвідує садок, а молодший – поки з мамою вдома. Влітку діти не ходять в садки та шкільні табори, а в інший час все суворо – на навчання та заняття кожен день. З дитячим садком, до речі, Рита радить не зволікати – маленькі діти за її досвідом краще адаптовуються.
– Я помітила, що діти у віці від 2 до 3 років звикають до садочка набагато легше. А в тих випадках, коли я відкладала адаптацію до 3 років, діти постійно плакали і намагалися усіма силами домогтися того, щоб залишитися вдома. Тому моя думка зараз така – в садок треба віддавати раніше.
А ось зі школою, вважає Рита, краще не поспішати, особливо це стосується хлопчиків.
– У хлопчиків тільки до 7 років з’являється посидючість. У дівчаток це відбувається раніше, тому їх в школу можна віддавати раніше. А хлопцям нічого там робити до 7 років, – переконана мама.
Читайте також: «Якщо діти не привчені до розкоші, вони вміють виживати». Правила виховання мами Ілона Маска
Шкільні уроки Рита робить з дітьми тільки в першому класі, старшим дітям допомагає за потреби.
– З першокласником я роблю уроки від і до: сідаю за стіл, показую, як шукати інформацію в підручнику, як правильно вести зошити і т.п. З 3 по 5 клас – просто даю завдання, і дитина сама їх виконує, а я тільки перевіряю. А починаючи з 5 класу, я взагалі не знаю, які дітям задають домашні завдання. Просто стежу за оцінками в електронному щоденнику.
Молодших дітей в садок збирає і відводить Рита. А школярі самі збираються вранці і йдуть на заняття все разом.
– Вони з вечора складають рюкзак, готують форму. Вранці теж все роблять самі. Таку організованість і самостійність треба тренувати з самого початку школи. А то у дитини буде потім шок: «Як це так, раніше ж це робила мама, а тепер раптом повинен я?».
Рита зізнається, що не водить дітей на гуртки – у неї просто фізично немає на це часу.
– Оскільки я зараз без машини, у мене немає для цього можливостей. Старший ходить в музичну школу, але він робить це самостійно. Я часом чую в дверях: «Мама, я пішов!». У садку діти ходять на додаткові гуртки. Ну, і вдома розважаємося як можемо: малюємо, читаємо, граємо в настільні ігри. Шукаємо ідеї в інтернеті і їх реалізовуємо.
Старших дітей намагається не перетворювати в «няньок»
У родині дотримуються принципи рівноправності:
– Я ніколи не говорю старшому: «Поступися молодшому!» У нас завжди так: хто перший зайняв місце, наприклад, на гойдалках, той перший і катається. Решта – по черзі. Суворі правила у нас і з особистими речами – їх можна брати тільки з дозволу і відразу потрібно повертати господареві, якщо він вимагає.
Рита не примушує старших дітей сидіти з молодшими. Але вони самі часто їй допомагають. Важливо, щоб це було в задоволення, зазначає мама.
Бабусь Рита теж рідко просить про допомогу. Послугами няні ніколи не користувалася.
– Ми з чоловіком залишаємо бабусі дітей тільки в крайніх випадках. Наприклад, коли на кілька днів треба кудись виїхати. А так я просто всюди беру дітей з собою. Я вже звикла!
Одяг купує на секонді і багато речей віддає безкоштовно
Без сорому Рита каже, що купує речі для дітей на секонді.
– Мої хлопці жахливо носять речі. А там купив речі за копійки – паплюжив і викинув без жалю.
Старший син вже сам купує собі новий одяг, Рита просто дає йому гроші. Але він не робить необдуманих покупок, часто за прикладом мами купує речі на акціях і потім з радістю розповідає, скільки коштувала ця річ без знижки і як він зекономив. Іграшки багатодітна мама дітям зараз майже не купує.
– Я помітила, що з кожною новою іграшкою діти граються 3-5 хвилин, а потім про неї забувають. Так в чому сенс витрачати гроші? З підручними матеріалами їм гратися цікавіше, та й корисніше, адже така гра розвиває уяву. Зараз ми купуємо тільки конструктори та настільні ігрии, які люблять діти.
Речі, які залишаються від дітей, Рита найчастіше роздає безкоштовно.
– Я не зберігаю речі. Так, якісь речі я зберігаю для молодших: одяг, взуття та іграшки. Але якщо щось ламається або навіть трохи рветься, то відразу викидаю. А непотрібні речі в хорошому стані віддаю безкоштовно іншим людям. Не бачу сенсу зберігати речі як пам’ять – краще віддати, якщо вони комусь знадобляться. Це позбавить від зайвого прибирання і заощадить місце в квартирі.
Раціонально розподіляє свій час
Щоб усе встигнути з 7-ма дітьми, Рита користується різними прийомами самоорганізації:
– Я готуюся з вечора до нового дня: продумую одяг, меню і приблизний план прогулянок. Прораховую, як погуляти так, щоб вирішити якісь питання по дорозі. Вранці одночасно запускаю всю техніку, що є в домі: посудомийку, пральну машину, мультиварку. Аналогічно – ввечері. Пралка у нас запускається часом по 2-3 рази на день, хоча вона розрахована на 8 кг білизни.
Мама сімох синів часто заготовлює їжу про запас.
– Я ріжу і заморожую овочі для супу, заморожую для молодших дітей готові фрикадельки або котлети, а, коли треба, швидко викладаю їх на сковорідку. Один раз потрудився – і забезпечив себе «боєприпасами» на випадок вічно голодних дітей.
У кожного в родині є свої обов’язки. Один син вивантажує чистий посуд з посудомийки, інший, йдучи в музичну школу, захоплює з собою сміття. Третій – ходить в магазин. Пилососити не проти молодші діти – для них це свого роду гра. Щоб не витрачати час на походи по магазинах, Рита найчастіше замовляє продукти і речі онлайн.
– Онлайн-шопінг позбавляє від покупки зайвого. Та й похід з дітьми в магазин – це ціле випробування для нервів і гаманця.
На роботу повертатися не планує Рита розуміє, що з такою кількістю дітей, найімовірніше, не повернеться на свою колишню роботу.
– Скажу чесно: я не хочу на роботу. Це не те, що мені до душі – через постійну паперову тяганину. Та й зарплати в медицині мізерні, а подяки часто – нуль. Краще піду в асистенти патологоанатома і буду працювати з «клієнтами», які про тебе поганого не скажуть.
Багатодітна мама каже, що за час такої довгої декретної відпустки вона стала іншою.
– Я розумію, що в емоційному плані я «біла ворона». Я навчилася радіти дрібницям, як це роблять діти, наприклад, звичайному сонячному дню. А багато дорослих цього робити не вміють. Їх питаєш, як справи, а вони говорять тільки про свої проблеми.
Від яких занять отримує задоволення
Рита читає книги з психології, слухає розвиваючі відео, наприклад, під час приготування їжі, а також веде блог про материнство. Крім того, їй подобаються експерименти із зовнішністю. Вона любить фарбувати волосся в яскраві кольори або використовувати кольорову туш для вій. Уваги і критики з боку білоруска не боїться.
– Я люблю яскраві кольори і короткі стрижки, це робить мій настрій таким же яскравим. І для мене не має значення громадська думка, адже це думка тих, кого не питали! Є два варіанти, як ставитися до критики з боку – переживати і турбуватися або продовжувати творити і розуміти, що немає нічого в цьому світі, що може подобатися всім на 100%. Ми ж не купюра 100 євро! Вибір виключно в наших руках.
Допомога від держави не так відчутна, як багато хто вважає
Що стосується пільг для багатодітних сімей, Рита підкреслює, що вони не так відчутно впливають на бюджет сім’ї, як багато хто вважає.
– Так, пільги є, і нерозумно від них відмовлятися. Але уявіть: вам треба купити одне морозиво в магазині, а мені сім. Вам треба заплатити квартплату за трьох, а мені за вісьмох. І це стосується багатьох речей, просто про це люди зазвичай не замислюються.
Читайте також: 35-річна мама 10 дітей розповіла, чому не уявляє життя поза великою родиною
Квартиру Рита з чоловіком придбали, коли у них було четверо дітей. Їм дали пільговий кредит на 40 років, а з народженням п’ятої дитини – ще й субсидію.
– У цьому плані підтримка держави, звичайно, відчутна. До цього ми винаймали житло, а потім переїхали тимчасово до моєї мами. Річ у тому, що кредит покрив не всю вартість квартири, нам потрібно було частину грошей вносити своїх. А винаймаючи квартиру, нам було складно збирати гроші.
Життя з початком епідемії не надто змінилася
Як говорить Рита, вона не стала впадати в паніку з появою коронавіруса в країні.
– Наше життя не дуже змінилося. Ми дотримуємося правил особистої гігієни, в принципі, як і раніше. Намагаємося не бувати в людних місцях. На прогулянку ходимо рано вранці о 9-10 годині, щоб було поменше людей. Гуляємо на майданчиках або в лісі, який є поруч з будинком.
Діти навесні ходили в школу і садок. Мама не захотіла “закривати їх в квартирі, як зробили деякі батьки”.
– Я отримала від цього рішення тільки плюси. Школярі підтягнули оцінки, тому що у них по суті було індивідуальне навчання. В садочку дітям теж було чудово, бо туди тепер батьки приводять тільки повністю здорових дітей. А не так, як раніше, з соплями. Я навіть бачу в епідемії плюси: люди стали думати про своє здоров’я. Сподіваюся, ці звички з нами залишаться.
