Сувора батьківська любов, яка спрямовує дітей міцною рукою на щастя, — раніше такої стратегії дотримувалася більшість батьків, та й зараз у неї багато шанувальників, мовляв, діти сідають на голову і виростають егоїстами, якщо їх не тримати «в їжакових рукавицях». Правда, як завжди, знаходиться десь посередині. Однак важливо розуміти, де закінчується строгість і починається емоційна скупість і жорстокість.
Жорстко або дохідливо?
Білл Міллікен, американський активіст і педагог, який працював з важкими підлітками, написав книгу «Жорстка любов» (Tough Love), в якій розповів про «перевиховному» ефекті методу корекції поганої поведінки: до дітей потрібно ставитися строго, а іноді навіть різко, тоді вони виправляться.
Але чи хороші такі методи як основа для батьківських принципів? Коротка відповідь: ні. Лінія «жорсткої любові» заперечує, що кожна дитина по-своєму унікальна, вона не визнає індивідуального аспекту і перетворює ваші відносини з дитиною в боротьбу за владу. Психолог Мішель Борба, автор книги «Задовільно: 38 типів поганої поведінки і як їх припинити» (No More Misbehavin ‘: 38 Difficult Behaviors and How to Stop Them), вважає, що ідея «суворого виховання» виникла з бажання позначити для дітей кордону прийнятного, це дійсно важливо: «Так діти розуміють, як жити в соціумі й будувати відносини». Але вона додає також: «Багатьом дітям потрібно просто нагадати більше, ніж один раз, а деяким вистачає просто вашого несхвального погляду».
Кордони мають бути засновані на найбільш значущих для батьків цінностях, вони повинні бути розумними та чітко сформульованими. «Всі діти відчувають своїх батьків. Деякі — набагато наполегливіше і масштабніше, ніж інші. Ваше завдання дати їм зрозуміти, що вони переходять кордон, заходячи занадто далеко». У чому ж погана ідея «жорсткого виховання»? У тому, що вона не враховує, як саме відчуває себе при цьому дитина, як вона сприймає батька. «Дитина повинна поважати вас, в гострий момент вона може не любити вас, але ви повинні зробити все, щоб відновити відносини». Якщо дитина не поважає батька і відчуває його неповагу до себе, швидше за все не сприйме тієї інформації, яку батько хоче повідомити їй про кордони. Протистояння посилюватиметься, покарання за «перехід кордонів» буде все більш жорстким. Тому, «жорстка любов» – це знак, що в стосунках батьків і дитини щось не так. «Ви всі намагаєтеся і намагаєтеся, але те, що ви ще не пробували — це бути цільними. Вирахуйте, які ваші дії виробляють потрібний ефект і постарайтеся на них заснувати постійну тактику».
Що таке дисципліна
Дисципліна і покарання — це зовсім не одне і те ж. Дисципліна — це корисна виховна система, а ось покарання — це одна з виховних тактик, які можуть використовуватися для підтримки системи. Таким чином, одне поняття не може замінюватися іншим.
Ненсі Дарлінг, завідуюча кафедрою психології в Оберлін Коледжі, коментує: «Коли я думаю про дисципліну, я думаю про дії відповідно до визначених стандартів.» Стандарти ці, каже вона, повинні бути вироблені батьками на основі тих цінностей, які батько хоче передати дитині, наприклад, чесність, щедрість, справедливість. «Слово «дисципліна» має той самий латинський корінь, що і слово «послідовник» (disciple), тобто діти йдуть вашим принципам». Однак, не варто розуміти дисципліну, як односторонній процес: ви диктуєте, дитина підкоряється, в сім’ї з високою дисципліною, говорить Дарлінг, дії кожного члена сім’ї спрямовані на дотримання найвищих інтересів кожного з її членів. «Вся сім’я живе, як єдине ціле».
Читайте також: Без криків і покарань: 8 принципів виховання щасливої та самодостатньої особистості
Що таке покарання
Звичайно, дитина не губка і просто так вона ваші виховні принципи не вбере. «Покарання, як прийом може вам допомогти в цьому», – говорить Дарлінг. «Ваша мета — не примусити слухатися, а домогтися того, щоб дитина діяла згідно з цінностями — своїми, які є і вашими». Визначмо, що таке заохочення і що таке покарання в контексті дисципліни. Заохочення — механізм, що закріплює бажану поведінку. Покарання — механізм, що зменшує можливість повторення небажаної поведінки. Але іноді покарання може бути контрпродуктивним.
«Якщо батько загрожує покаранням, а дитина продовжує робити те, що не винна і батько при цьому не карає, то пуста погроза стає заохоченням», – говорить Дарлінг. А ось заохочення марно, якщо дитині воно не важливо, саме тому в сім’ї повинні намагатися діяти заодно, знати, що вони шукають одне в одному. Це допомагає виробити у дитини повагу до інших людей. Дарлінг відзначає також, що покаранням або заохоченням може бути батьківський погляд — такий простий прийом працює прекрасно в тих випадках, коли дитині дуже важливо, що батько думає про нього, а зовсім не «годину в кутку і тиждень без солодкого» або похід в парк атракціонів.
Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами
