На думку Микити Іванова, батька двох дітей, виховання — це абсолютно зайва трата сил і енергії. А ми зараз розповімо, чому.
Зазвичай про те, як правильно ростити дітей, пишуть мами. Тати в цих оповіданнях залишаються на задньому плані. Ні, їм роблять реверанси, визнають важливість батьківської ролі. Але — на задньому плані. А тут ми натрапили на 11 батьківських заповідей, складених батьком двох дітей Микитою Івановим. Правила він виклав у себе на сторінці на «Фейсбуці», а ми просто не змогли пройти повз — аж надто ці постулати прекрасні.
Ні, Микита не всесвітнє світило педагогічної науки. Але він — батько-практик. Разом з дружиною Катериною вони ростять сина Лева, якому 2 роки й 7 місяців, і малятко Єву, якій всього пів року.
– До народження Лева я намагався прочитати кілька книг про виховання, а потім якось само пішло-поїхало, і стало не до того, — розповів Микола.
І ось нарешті він вирішив узагальнити свій батьківський досвід і поділитися ним з усіма нами.
Отже, поїхали.
0. Дітей особливо виховувати не треба, самі впораються.
1. Обмеження повинні стосуватися в основному безпеки та особистої свободи інших людей.
Облизувати шафу можна, вилити кефір у свої макарони можна, не їсти можна. Заважати татові працювати не можна, кричати, коли інші сплять, не можна. Обмежень повинно бути поменше, вони повинні бути максимально чітко і просто сформульовані. З усім іншим хай дитина експериментує вільно.
2. Покарання повинні бути заздалегідь відомими та невідворотними.
Коротше, повністю передбачуваними. Неясність або збій причинно-наслідкового зв’язку розхитує нерви й дітям, і батькам. Включаючи історію, коли дитячі соплі та сльози так чіпають батьків, що вони скасовують покарання. Раз за разом. Дитина зрозуміє, що сльози «працюють», і з успіхом продовжить. І ще. Батьківські крики та лютий вираз обличчя — не частина покарання, а симптоми, з якими дорослому треба бігти до психіатра.
Читайте також: Очима дитини: хто такі мама і тато
3. Мама і тато завжди заодно.
Мама покарала, забравши іграшку, значить, так було треба. Ні, тато теж не поверне іграшку, побачиш її завтра. Так, тато теж тебе любить. І мама. Ні, іграшку не побачиш, ти знаєш наші правила. Так, ти більше так не будеш, взагалі не питання, але з іграшкою ти пограєш завтра. (У нас недавно з’явилася поличка для заарештованих іграшок. Дуже зручно, нічого не плутається.)
4. Найстаршій дитині ніколи не треба говорити, що вона старша і тому повинна те й те (допомагати, поступитися, віддати найсмачніше, почекати в сторонці).
По-перше, це псує їй дитинство і стосунки з молодшою. По-друге, нічого такого вона не повинна, тому що не по своїй волі народилася першою.
5. Чим істеричніше і неспокійніше поводиться дитина, тим спокійніше і послідовніше дорослий.
6. Лякати дітей не можна взагалі ніколи й нічим.
Мама розлюбить, поліцейський забере, сусід прийде і насварить, підемо і залишимо тебе одного — повне днище. Пояснювати не буду. Виступаю за примусову госпіталізацію ідіотів, які калічать цим дітей.
7. Не порівнювати.
«Маша у 2 роки жваво розмовляє і зачитує вірші з табуретки». «Андрій плаває краще». «Христина не б’ється і з усіма ладнає». Взагалі по фігу. Удачі, і тримайтеся там! Якщо бажати дітям щастя, а не високих оцінок, то для неї вся ця нісенітниця не потрібна. Рівняння на інших ламає людям мізки й віру в себе. Чорний пояс — це коли ти навіть не хочеш сказати: «Ти в мене найкращий!». Тому, що «кращий» – порівняння, ага 
8. Давати вибір і вчити слухати свої бажання.
Нерішучі та нещасні дорослі виростають з дітей, за яких все дбайливо вирішували в дитинстві й не питали, чого їм хочеться. Насправді вибирати можна майже все: кашу, іграшки, мультик, книгу, одяг, план на вихідні. Користуйтеся! Вибір повинен бути справжнім, а не як у вигаданій фразі Генрі Форда: «Колір авто може бути будь-яким, за умови, що цей колір буде чорним». Дати все зламати й зіпсувати теж корисно — запасіться тим, що не шкода. Чим більше дитина приймає рішення своєю головою, тим краще їй буде через 20 років.
Читайте також: 6 правил того, як бути кращим татом для дівчинки
9. «Роби так» – не працює. Особистий приклад — поступово починає працювати.
10. Любов — не частина угоди.
Батьки люблять дитину не за успіхи, хорошу поведінку, виправдання очікувань (які, на фіг, очікування? Це інша людина!). І іншу таку нісенітницю. Вони її просто люблять, без умов. (Можна не додавати пункт, що дітей не можна принижувати або бити й за це можна садити в тюрму?)
– Якісь із цих принципів у нас працюють краще, інші даються з великими труднощами. Але прогрес бачу. Думаю, через 10 років список принципів збільшиться ще на 5-6, – завершує пост Микита.
А ви що думаєте? Чи згодні? Або все це — просто слова, яким дуже вже складно слідувати на практиці?
Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами
