Бідні мами й тата — вічно їм доводиться стикатися з критикою і завищеними вимогами. Але хіба бувають ідеальні батьки? Ні, адже помиляються всі. Лайф-коуч Роланд Легг пропонує 9 питань, які допоможуть тим, хто сумнівається і нагадають про важливі моменти виховання всім, хто зайнятий цією нелегкою і благородною справою.

Виховання дітей — це випробування. І, мабуть, найгірше на нашому життєвому шляху. Батькам доводиться стикатися з незліченною кількістю складних психологічних питань і приймати рішення, намагаючись слідувати обраному напрямку.

«На жаль, до жодного дитини не додається інструкція по вихованню. Кожен малюк унікальний, і це відкриває багато способів стати хорошими батьками», – вважає лайф-коуч Роланд Легг.

Ми недосконалі, і це нормально. Бути людиною означає бути недосконалою. Але це зовсім не те ж саме, що бути «поганим батьком».

На переконання експерта, найкращий подарунок, який ми можемо зробити своїм дітям, — це наше власне здоров’я, у всьому. Подбавши про свій емоційний, фізичний і ментальний стан, ми будемо мати у своєму розпорядженні внутрішні ресурси, щоб дарувати дітям любов, співчуття і мудрі настанови.

Але якщо хтось турбується про те, чи гарна вона мати або гідний чи батько, — швидше за все, така людина вже зараз набагато кращий батько, ніж передбачає.

Роланд Легг пропонує дев’ять контрольних питань тим, кого долають сумніви. Крім того, це дев’ять корисних нагадувань про ключові моменти в мудрому вихованні.

1. Чи пробачаємо ми дитину за дрібні помилки?

Коли дитина випадково розбиває нашу улюблену кружку, як ми реагуємо?

Батьки, які дають собі час заспокоїтися, перш ніж поговорити з дитиною, знайдуть можливості показати їй безумовну любов. Обіймами або жестом можна дати їй відчути, що вона прощена, і створити можливість самостійно винести урок з того, що сталося. Терпіння і любов можуть спонукати малюка бути більш обережним.

Ті ж батьки, які накидаються на своє чадо через розбиту кружку, ризикують емоційно від нього відокремитися. Чим частіше у матері або батька будуть такі різкі реакції, тим складніше дитині буде спілкуватися з ними. Вона може почати боятися наших емоційних спалахів або піти у свій внутрішній світ. Це може завадити розвитку або спонукати дітей проявляти гнів, ламаючи ще більше речей в будинку.

2. Чи намагаємося ми дізнатися свою дитину краще?

Нас викликають в школу, тому що дитина була грубий з учителем. Що ми будемо робити?

Батьки, які детально розбираються в тому, що трапилося разом з учителем в присутності дитини, відкривають їй можливості винести корисний урок. Наприклад, у дитини був поганий день, і їй потрібно навчитися краще ставитися до інших і бути ввічливою. А може, над нею знущалися в школі, і її погана поведінка — крик про допомогу. Загальна розмова допомагає краще зрозуміти, що відбувається.

Батьки, які з готовністю припускають, що їхня дитина винна, і не перевіряють свої припущення, можуть дорого за це заплатити. Злість і небажання розбиратися, що сталося з точки зору дитини, можуть призвести до втрати її довіри.

3. Чи навчаємо ми дитину поводитися з грошима?

Ми виявили, що чадо скачало на мобільний безліч ігор, і тепер у нас на рахунку величезний мінус. Як ми відреагуємо?

Батьки, які перш ніж говорити з дитиною, спочатку заспокоюються і складають план розв’язання проблеми, роблять ситуацію більш керованою. Необхідно допомогти дитині зрозуміти, чому вона не може завантажувати всі платні програми, які їй сподобались.

Коли один член сім’ї виходить за рамки бюджету, це позначається на всіх. Батьки повинні допомогти дітям усвідомити цінність грошей, придумавши якийсь спосіб повернути витрачене в сім’ю. Наприклад, скоротивши на час видачу кишенькових грошей або підключивши до виконання домашніх справ.

Батьки, які вважали за краще проігнорувати ситуацію, ризикують, що їх діти будуть зневажливо ставитися до грошей. Це означає, що дорослих в майбутньому чекають все більш неприємні сюрпризи, а діти виростуть без почуття відповідальності.

Читайте також: Зростати щасливими: Алгоритм дії не ідеальних, а хороших батьків. Як виростити дитину і себе щасливими — поради психолога

4. Чи вчимо ми дитину нести відповідальність за вчинені дії?

Дитина смикнула кішку за хвіст, і вона її подряпала. Що ми будемо робити?

Батьки, які обробили рани дитини та дали кішці заспокоїтися, створюють можливість для навчання і співчуття. Після того, як всі прийдуть до тями, можна поговорити з дитиною, щоб вона зрозуміла: кішка теж потребує поваги та турботи.

Можна попросити дитину уявити, що вона кішка, і її смикають за хвіст. Вона повинна зрозуміти, що напад вихованця був прямим наслідком поганого поводження з ним.

Караючи кішку і не залучаючи дитину до відповідальності, батьки створюють проблеми для майбутнього самої дитини та благополуччя всієї родини. Не навчившись дбайливо поводитися з тваринами, люди часто відчувають труднощі та в спілкуванні з оточенням.

5. Чи розвиваємо ми відповідальність дитини, використовуючи позитивні підкріплення?

Після роботи ми забираємо доньку чи сина з дитячого садка і виявляємо, що дитина забруднила або розмалювала весь свій новий одяг. Що ми скажемо?

Батьки, які мають хороше почуття гумору, допоможуть чаду впоратися з будь-якою проблемою. Завжди є спосіб вийти з ситуації так, щоб допомогти дитині вчитися на своїх помилках.

Можна навчити її бути більш обережною зі своїм одягом, помічаючи та заохочуючи, коли вона повертається з садка або школи чистою та охайною.

Ті ж, хто регулярно накидаються на дитину за те, що одяг зіпсований, можуть серйозно нашкодити її самооцінці. Часто діти стають залежними, коли намагаються догодити та зробити маму чи тата щасливими. Або ж йдуть протилежним шляхом і намагаються зробити все можливе, щоб роздратувати дорослих.

6. Чи знає дитина про вашу любов до неї?

Зайшовши в дитячу, ми виявляємо, що стіна розмальована фарбами, олівцями та фломастерами. Як ми відреагуємо?

Батьки повинні розуміти, що гра і перевірка їх «на міцність» – частина процесу дорослішання. Не потрібно приховувати своє розчарування, але важливо, щоб дитина знала: ніщо не завадить нам продовжити любити її. Якщо вона досить доросла, можна попросити її допомогти нам навести порядок.

Батьки, які накидаються на своїх дітей за будь безлад, навряд чи втримають їх від повторень подібних дій. Більш того, після гнівних нарікань можна чекати, вони зроблять це знову — і, можливо, на цей раз все буде ще гірше. Деякі діти реагують на подібні ситуації депресією або самоушкодженням, у них може впасти самооцінка або з’явитися залежність.

7. Чи слухаємо ми дитину?

У нас був напружений день, ми мріємо про тишу і спокій, а дитина хоче розповісти про щось важливе. Які наші дії?

Батьки, які піклуються про себе, можуть впоратися з цією ситуацією. Якщо наразі ми зовсім не можемо слухати, можна домовитися, призначити час розмови й тоді вже вислухати всі новини. Нехай дитина знає, що нам цікаво послухати її історію.

Не слід підводити дитину — дуже важливо знайти час і вислухати, що її хвилює, гарне і погане, але спочатку — дати собі кілька хвилин, щоб заспокоїтися і прийти в себе, перш ніж приділити їй всю свою увагу.

Виснаженим батькам потрібно бути обережними, щоб не відірватися від життя своїх дітей. Якщо відштовхувати дитину тоді, коли вона нас особливо потребує, вона буде відчувати свою незначність, недостатню цінність. Реакція на це може приймати деструктивні форми, включаючи залежність, погану поведінку і перепади настрою. І вплине це не тільки на дитинство, а й на все подальше життя.

8. Чи підтримуємо ми дитину в погані дні?

У дитини поганий настрій. Від неї віє негативом, і це впливає на всю сім’ю. Наше терпіння на межі. Як ми будемо себе поводити?

Батьки, які розуміють, що деякі дні можуть бути важкими, знайдуть вихід з положення. І будуть робити все можливе, щоб пережити цей день по можливості добре, попри поведінку дітей.

Діти як дорослі. У всіх бувають «погані дні», коли ми й самі не знаємо, чому засмучені. Іноді єдиний спосіб пережити такий день — виспатися і на ранок почати все з чистого аркуша.

Батьки, які зляться на дітей і один на одного, тільки погіршують ситуацію. Накричавши на дитину або навіть шльопнувши її, вони можуть на мить відчути себе краще, але погану поведінку це тільки посилить.

9. Чи навчили ми дитину ділитися?

Йдуть канікули, і діти ведуть війну за те, хто грає на комп’ютері. Як на це реагуємо ми?

Батьки, які розглядають подібні суперечки як можливості для розвитку, витягнуть з них максимум, допомагаючи дітям вчитися ділитися один з одним. А можливість тимчасово посумувати може пробудити їхню уяву.

Так ми допомагаємо дітям зрозуміти, що вони не завжди будуть домагатися свого. Уміння співпрацювати та чекати своєї черги може виявитися дуже корисним навиком в житті.

Ті ж батьки, які кричать на дітей і застосовують заходи покарання, втрачають їхню повагу. Діти починають думати, що свого можна домогтися шумом і підлістю. І якщо купити кожному по комп’ютеру, то ділитися вони так і не навчаться, а це важливий навик, який покращує взаємини з оточуючими.

Сьогодні краще ніж вчора

«Якщо ви станете добре піклуватися про себе, то будете готові впоратися з усіма злетами та падіннями сімейного життя, поступово перетворюючись в того прекрасного батька, яким хочете бути», – впевнений Роланд Легг.

Коли ми спокійні, то можемо впоратися з будь-якими проблемами, з якими стикається наша дитина. Можемо давати їй відчуття любові та прийняття і використовувати навіть самі непрості ситуації для навчання співчуттю, терпінню і відповідальності.

Ми не повинні бути «ідеальними батьками», та це й неможливо. Але важливо ніколи не здаватися, навчаючи та заохочуючи дітей бути хорошими людьми. «Бути хорошим батьком — це не розчаровуватися в собі. І питання, яке потрібно собі задати, звучить так: чи прагну я кожен день бути кращим батьком, яким тільки можу бути? Здійснюючи помилки, ви робите висновки та рухаєтеся вперед», – пише Легг.

А якщо стає дуже складно, можна звернутися за професійною допомогою — і це теж розумний і відповідальний підхід.

Моя дитина
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів