Вчора син (6 років) підійшов і каже:
– Життя не має сенсу.
Питаю: – Чому?
Відповідь: – Зуби випали … Кому я такий тепер потрібен?
***
У маршрутці чоловік поступився місцем жінці. А у мене стався такий діалог з трирічною дочкою:
– Мама, чому дядько поступився місцем?
– Тому, що він чоловік.
– А інші дядьки втомилися бути чоловіками?
Треба було бачити горде обличчя ЧОЛОВІКА!
***
Годую Раду (2 роки 8 місяців) з ложки й вмовляю:
– Ну, давай за маму, за Інну!
Донечка жувала хвилин п’ять, я їй знову кажу:
– Давай тепер за Любу!
Радміла, показуючи пальцем на свій ще повний рот, каже:– Почекай. Там ще Інна.
***
Каті було 2 роки — славний період власності, коли все «моє» – мій горщик, мій тато, мої іграшки й т. д. Гуляє з татом у дворі. Тато її дражнить:
– Моє дерево!
– Ні-і-і, це моє дерево!
– Моя крамничка!
– Ні-і-і, це моя крамничка!
– Моя гідроелектростанція! – і чекає, як донечка відреагує на важке і незнайоме слово.
Катя подумала-подумала, і недбало, так, відповідає:
– А мені її й не треба!
***
Дочка впала в дитячому садку і вдарила лікоть. Сідає в машину і каже:
– Я сьогодні впала і зовсім не плакала! Мамо, я готова народжувати!
Читайте також: 15 дитячих ляпів, які змусили батьків почервоніти
***
Діма (3 роки 9 місяців) розгортає цукерку.
– Дім, поділишся зі мною?
– Ні. Я не можу!
– Чому?
З задоволеним виглядом:
– Тому, що я — скнара!
– А хіба це добре — бути жаднюгою?
– Н-у-у ... – дожовуючи цукерку, — непогано!
***
– Мама, що це за суп ?!
– Розсольник. Їж.
– Я не відчуваю огірків.
– Ну, ось же плавають.
Чую — плаче.
– Що трапилося?
– Вони не плавають! Вони взагалі не ворушаться!
Нам так потрібні сьогодні посмішки 😉 Вийшло?
Моя дитина
