Ваша дитина, найімовірніше, у всьому буде схожа на вас. Зрештою, вона складається з вас на 50 %. Дитина може успадкувати вашу любов до музики, грамотність, товариський характер і вашу схильність засмучуватись у тих випадках, коли щось відбувається врозріз із вашим бажанням. Утім, можливо, це й не так.
Більшість хороших і люблячих батьків досить легко сприймають сильні сторони своєї дитини незалежно від того, успадковані вони чи ні. Ми часто захоплюємося своїми дітьми, коли вони більш цілеспрямовані, ніж ми, або проявляють кращі математичні здібності.
Однак нам важко сприймати інші риси характеру дитини, які ми не можемо ототожнити із власними, негативні вони чи просто відрізняються від наших. При цьому ми не у змозі проявити достатню емпатію настільки, наскільки б нам хотілось. Наприклад, якщо ви схильні до емоційних сплесків, вам складно впоратися зі звичкою дитини постійно ображатись на вас за їх прояви, і навпаки.
Припустимо, ваш універсальний підхід до розв’язання складної задачі полягає в тому, щоби зціпити зуби та сміливо взятися за її розв’язання. Але ваша дитина в аналогічній ситуації, швидше за все, почне потопати у сльозах. Коли вона знає, що її чекають відвідування стоматолога, пломбування зуба або передчуває перевантаження від майбутнього виконання великого домашнього завдання, їй дуже хочеться згорнутись калачиком і тихо заплакати. Така реакція може вас дратувати ще й тому, що ви поняття не маєте, як узагалі будь-хто може реагувати на труднощі подібним чином. Ваша дитина, імовірно, теж не хоче так реагувати, просто для неї це єдиний спосіб, який вона знає.
Дуже важливо дозволяти нашим дітям діяти на власний розсуд. Якщо ваша дитина губиться перед важким завданням, це нормально. Це не робить її поганою людиною. Ви не повинні чекати, що дитина буде реагувати інакше лише з тієї причини, що так робите ви.
Читайте також: Важливо любити дитину такою, якою вона є
Люди, які втрачають самовладання перед складними завданнями, мають певну перевагу над іншими. Вони часто менше спрямовані та наполегливі, і саме тому набагато легше задовольнити їхні бажання й потреби. На життєвому шляху вони можуть відмовитись від виконання складних завдань і викликів долі, при цьому залишаючись цілком щасливими та не втрачаючи радості життя, у той час, як інші відчувають себе нещасними у прагненні до чого-небудь недосяжного. Таким чином, риса характеру, яка на перший погляд здається негативною, може бути більш позитивною, ніж ми вважаємо.
Як батьки ми часто сприймаємо інший підхід до подолання труднощів як неправильний просто тому, що не замислюємося про можливість самого існування інших варіантів. Звісно, якщо ви й ваш чоловік завжди зустрічаєте проблеми та виклики сміливо, з високо піднятою головою, і так чинить хтось із ваших дітей, легко чекати аналогічної поведінки від другої дитини, не розуміючи, що ви при цьому вимагаєте від неї занадто багато, необ’єктивно багато.
Чому ж так важливо приймати дітей такими, якими вони є? Річ у тому, що якщо ви очікуватимете від своїх дітей неможливих для них дій і вчинків, то підірвете їхню впевненість у собі, а це може стати дуже руйнівним у довгостроковій перспективі. Якщо ж ви справді вважаєте, що ваша дитина буде щасливішою, якщо навчиться краще справлятися із проблемами, вам варто вчити її в позитивному ключі, а не встановлювати очікування, яким вона не може відповідати, принаймні поки що.
Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами
