«Люди кажуть, що найстрашніше – це втратити матір чи батька. Тепер я можу сказати, що це неправда. Найстрашніше – втратити дитину … »
Відомий американський актор Джон Траволта («Кримінальне чтиво», «Без обличчя», «З Парижа з любов’ю» та інші фільми) був люблячим батьком, для якого весь світ обертався навколо його сім’ї. Але в одну мить життя розкололася на дві частини: 2 січня 2009 року його 16-річний син помер в результаті епілептичного нападу, викликаного синдромом Кавасакі. Це сталося на Багамських островах, під час відпочинку.
Джон Траволта сказав, що втрата дитини – найгірше, що може коли-небудь статися.
Старший син Джона Траволти та актриси Келлі Престон – Джет, що народився з аутизмом, змінив їх життя вже в момент своєї появи на світ. Це була незвичайна любов, як згадує актор:
«Я не можу уявити, яким було б життя без Джета. Коли він народився, його помили і одягли, я взяв його на руки і не відпускав годинами. Келлі спала після пологів, прийшли лікарі, щоб забрати малюка для проведення тестів, але я відмовлявся його віддавати. Сказав, що – не сьогодні, іншим разом. Я ніби зійшов з розуму».
Улюблений син прожив всього 16 років … Вони всією сім’єю відпочивали в заміському будинку на острові Гранд Багама, коли сталася трагедія. «Ми спали, коли я почув, як син стукає у двері у своїй кімнаті внизу. Я відразу ж кинувся до нього, – згадує Траволта. – В цей час біля нього вже були доглядальниці-медики. Вони намагалися врятувати Джета, який бився в припадку. Я негайно замінив ту, яка робила штучне дихання, інша в цей час виконувала непрямий масаж серця ».
«У Джета регулярно відбувалися такі напади, тому ми знали, як діяти, що робити. І завжди справлялися. Завжди, крім цього разу. Останнього … »
Джета так і не змогли врятувати. Він помер, не приходячи до тями.
Таріно Лайтборн, парамедик, який прибув на місце події, згадував, що Джон Траволта виглядав, як божевільний, коли продовжував робити штучне дихання синові. Він зі сльозами на очах благав врятувати його. Таріно пізніше писав: «Він плакав, його очі були червоними. Я пам’ятаю, як він дивився в стелю і невпинно повторював: «Боже, будь ласка, допоможи мені».
Лайтборн доставив підлітка в лікарню. Він також засвідчив момент його смерті: «Джон зайшов за фіранку лікарняної палати. В його очах було неймовірний біль. І велика любов до сина. Він обіймав свого сина і говорив: «Мені дуже шкода, Джет». Я думаю, він мав на увазі: «Прости, Джет, я зробив все, що міг».
В інтерв’ю US Weekly у 2019 році Джон Траволта розповів про те, як це – втратити дитину. Було очевидно, що навіть через десятиліття ця рана не загоюється і продовжує боліти, як і в перший день. Актор сказав, що після пережитого, життя вже ніколи не може бути таким самим.
«Це найгірше, що коли-небудь траплялося в моєму житті. По правді кажучи, я не знав, чи зможу пережити це … Люди кажуть, що найважче у світі – це втратити матір чи батька. Тепер я можу сказати, що це неправда. Найстрашніше, найскладніше – втратити дитину. Ту, яку ви любили, виховували, спостерігали, як вона росте кожен день. Того, кого ви вчили ходити. Того, хто вас навчив любити по-справжньому. Це найгірше, що може коли-небудь статися з будь-ким», – написав актор у Facebook через 10 років після трагедії.
Читайте також: “Будь ласка, плач, донечко!” Сповідь мами мертвонародженої дитини
«Цей хлопчик приніс в моє життя стільки радості. Стільки щастя. Ці 16 років батьківства навчили мене найважливішого на землі – безумовної любові», – додав актор.
Джон Траволта каже, що хотів би звернутися до всіх людей на Землі: «Ми повинні зупинитися посеред усієї цієї метушні та сказати: «Спасибі». За те, що у нас є діти. А діти повинні зупинитися посеред усієї цієї метушні й сказати: «Спасибі». За те, що у них є батьки. Тому що життя дуже коротке. Проводьте якомога більше часу зі своїми батьками, а батьки – проводьте якомога більше часу зі своїми дітьми. Будьте ласкавими, будьте уважними. Тому що одного разу, коли ви відірветеся від телефону, їх може більше не бути … Любіть і живіть кожен день так, як ніби він – останній у вашому житті. Тому що одного разу так воно і буде … »
Моя дитина
За матеріалами
