У 40 років Франц Кафка (1883-1924), який ніколи не був одружений і не мав дітей, гуляв у парку в Берліні, коли зустрів дівчинку, яка плакала, тому що втратила улюблену ляльку. Вони з Кафкою безрезультатно шукали ляльку.
Кафка сказав їй чекати його там на наступний день і вони повернуться шукати ляльку.
Вони шукали на наступний день, але не знайшли, і тоді Кафка подарував дівчинці записку «написану» лялькою, в якій говориться: «Будь ласка, не плач. Я вирушила в подорож подивитися світ. Напишу про свої пригоди».
Так почалася історія, яка тривала до кінця життя Кафки.
Кафка під час зустрічей читав записки ляльки, де описувалися її пригоди та “балаканина ляльки”, які дівчинка вважала чарівними.
Нарешті Кафка повернув загублену ляльку до Берліна (яку просто купив раніше).
«Це зовсім не схоже на мою ляльку», – сказала дівчинка.
Кафка вручив їй ще один лист, в якому лялька написала: «Подорожі змінили мене». Маленька дівчинка обняла нову ляльку і щаслива принесла її додому.
Через рік Кафка помер.
Через багато років доросла дівчинка знайшла всередині ляльки лист. У крихітному листі, підписаному Кафкою, було написано:
«Все, що ти любиш, швидше за все загубиться, але врешті-решт любов повернеться іншим способом».
