У моїх синів різні мами. Ні, їх обох народила я. Але з різницею в 10 років. А я у 20 років і я в 30 років — це зовсім різні “я”.
Одного разу для мене стало відкриттям, що у старших сестри та брата (з якими у нас різниця 10 і 7 років відповідно) було зовсім інше дитинство, не схоже на моє. Їхні найяскравіші спогади — про Північ, куди молоді безрозсудні батьки вирушили на початку 80-х. Вони розповідали про північне сяйво, про ягоди в тундрі, про м’який мох на Блакитних озерах, про полярний день, коли брат відмовлявся засинати, поки не стемніє. Все це відбувалося “коли мене ще й в планах не було”. Вони пам’ятають діда, який помер за два роки до мого народження. Вони проводили канікули у бабусі, з якою ми так мало встигли поспілкуватися. І у них була зовсім інша мама. Їхня мама була молодою, веселою і сміливою. З нею вони подорожували, ходили в ліс і їздили в гості. Вона робила помилки. Моя ж мама часто бувала втомленою. Їй все частіше хотілося залишитися вдома. Вона була бездоганна в побуті й байдужа до пригод. Її вже важко було чимось здивувати.
У моїх хлопчаків теж різні мами. Дитинство Антона пройшло в селі, поруч була ще молода бабуся. І зовсім юна, недосвідчена, але така близька мама-студентка. Я вчилася, дізнавалася щось нове і показувала синові, як це важливо — йти до мрії, робити те, що подобається. У Сергійка мама — 30-річна жінка, суцільні дедлайни та батьківські комітети. Він росте в Києві й бабусю бачить набагато рідше.
В його світі спочатку є люблячий тато, а значить — все набагато простіше і ясніше. І звичайно, він запам’ятає дитинство і маму не такими, як старший брат. Брат розповість йому про струмки та сусідських кіз, про рибок в Червоному морі та підкорення Говерли. “А де був я?” – “А тебе тоді ще й в планах не було”.
Читайте також: Хлопчик, хлопчик і … хлопчик. Троє синів і одна мама …
Що змінилося за останні десять років? Дуже багато, добре це чи погано. Я зустріла Любов всього життя — батька своїх хлопчаків. На жаль, Антон був досить дорослим, щоб це запам’ятати. До п’яти років його сім’єю були мама, бабуся і дід. Сергійко народився в іншому місці й іншій родині, в якій є мама, тато і старший брат. Антону мені нічого було дати, крім своєї любові, сил і часу. Для Сергійка у мене куди більше впевненості, спокою і досвіду, але менше цікавості та життєвого інтересу.
Вони обидва улюблені. Але не однаково. Антона я люблю на цілих 10 років довше :).
Тамара Новікова
Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами
