Одного разу син запитав свого батька:
– Як ви жили раніше без доступу до технологій: без Інтернету, без комп’ютерів, без телевізорів, без кондиціонерів, без телефонів?
Батько відповів:
– А як ваше покоління живе сьогодні: без молитви, без співчуття, без честі, без поваги, без сорому, без скромності, не читаючи книг…
Ми, люди 1939 – 1985 рр., благословенні. Наше життя – це живий доказ цього: ми ніколи не носили шоломів, граючись та катаючись на велосипедах.
Ми не боялися ходити самі до школи з першого дня. Після школи ми гралися до заходу сонця.
Ми ніколи не дивилися телевізор пів дня. Ми гралися зі справжніми друзями, а не друзями з Інтернету.
Читайте також: Відкритий лист усім поганим батькам!
Коли ми відчували спрагу, ми пили воду з-під крана, а не з пляшки. Ми не часто хворіли, хоча й ділилися однією склянкою соку з чотирма друзями.
Ми щодня їли картоплю і багато хліба і ніколи не набирали ваги.
Ми самі створювали свої іграшки, гралися ними та ділилися своїми іграшками та книгами.
Наші батьки не були багатими. Вони дарували нам свою любов, навчили нас цінувати духовність, дали нам розуміння справжніх людських цінностей – чесності, вірності, поваги, наполегливої праці.
У нас ніколи не було: мобільних телефонів, DVD, PlayStation, Xbox, відеоігор, ноутбуків, інтернет-чатів. Але у нас були справжні друзі!
Наші спогади на чорно-білих фотографіях, але вони були яскравими та барвистими, ми із задоволенням переглядали сімейні альбоми, та з повагою зберігали портрети наших предків.
Ми не викидали книги в смітник, ми стояли за ними в черзі.
Ми не показували своє життя публіці й не обговорювали життя інших, як ви показуєте своє життя в Instagram, публічно обговорюючи сімейні таємниці в ЗМІ.
Ми унікальне та найрозумніше покоління тому, що ми останнє покоління, яке слухало своїх батьків і перше покоління, яке слухає своїх дітей.
Моя дитина
За матеріалами
