Чи завжди ми замислюємося, що є найважливішим у житті наших дітей? Нам здається, що ми працюємо, заробляємо гроші та все робимо для їхнього добробуту. Та чи насправді ми робимо наших дітей щасливими, задовільняючи лише їхні матеріальні потреби? Наша історія саме про це…

Син: “Тату, можна мені поставити тобі питання?”
Батько: “Так, звичайно, що ти хочеш знати?”
Син: “Тату, скільки ти заробляєш за годину?”
Батько: “..? Це не твоя справа, чому тебе цікавлять такі речі?”
Син : ” Я просто хочу знати, будь ласка, скажи мені, скільки ти заробляєш за годину?”
Батько: “Якщо хочеш знати, я заробляю 100 грн. на годину.”
Син: “О…” (з опущеною головою)
Син: “Тату, можеш мені позичити 50 грн.? Будь ласка!”

Батько розлютився.

Батько: “Якщо єдина причина, через яку ти мене розпитував – позичити грошей, щоб купити собі дурну забавку чи інші дурниці, то забирайся у свою кімнату і лягай спати. Подумай, чому ти такий егоїстичний. Я важко працюю заради тебе кожного дня, а ти мені віддячуєш такою поведінкою”.

Хлопчик тихо пішов у свою кімнату і зачинив за собою двері.

Чоловік сів і ще більше розізлився через питання маленького хлопчика. Як він сміє ставити такі питання тільки, щоб отримати трохи грошей? Приблизно через годину або близько того, чоловік заспокоївся і замислився:

“Може й дійсно було щось, що було необхідно купити за 50 грн., і він дійсно не так часто просить грошей”. Чоловік підійшов до дверей кімнати свого маленького сина і відчинив двері.

Батько: “Ти спиш, синку?”
Син: “Ні тато, я прокинувся”.
Батько: “Я подумав, що може я був занадто строгим до тебе, у мене був довгий та важкий день, і я, мабуть, зірвався на тебе. Ось 50 грн., які ти просив …».

Хлопчик сів на ліжко, посміхаючись.

Син: “О, дякую татку!”

Потім, заліз під подушку і витягнув звідти кілька зім’ятих купюр. Чоловік побачив, що у хлопчика уже були гроші, і знову почав злитися. Маленький хлопчик повільно перерахував свої гроші, а потім подивився на свого батька.

Читайте також: Цінуйте свій час, бо його не можна ні повернути, ні купити!

Батько: “Чому ти хочеш ще грошей, якщо у тебе вже є”

Син: “Тому що у мене не було достатньо, а тепер вистачить! Тато, у мене уже є 100 грн. Чи можу я купити годину твого часу? Будь ласка, приходь додому завтра раніше. Я хотів би повечеряти з тобою”…

Батько був приголомшений. Він обняв свого маленького сина і попросив у нього пробачення. Це просто коротке нагадування для всіх, хто так тяжко і дуже багато працює. Ми не повинні дозволити часу промайнути, не провівши його з тими, хто дійсно важливий для нас, з тими, кого ми любимо, хто живе у нашому серці. Не забувайте ділитися ним – чого вартують 100 грн, в порівнянні з часом проведеним з коханими? Якщо ми помремо завтра, компанії, задля яких ми працюємо легко замінять нас протягом декількох днів. Але сім’я і друзі, які залишаться без нас будуть відчувати цю втрату до кінця свого життя. Якщо задуматись, ми віддаємо себе більше роботі, ніж власній сім’ї.

Деякі речі значно важливіші.

Моя дитина
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів