“Коли у вас багато цукерок – всі діти хочуть з вами дружити.
Особливо, якщо ви щедро ділитеся. Відразу з’являється багато друзів!
А потім цукерки закінчаться – вони швидко закінчуються, якщо їх роздавати. І друзів стане менше.
Залишиться руденький хлопчик і тиха дівчинка з кісками. І з ними можна просто грати, без цукерок. Або історії розповідати. Або мовчки сидіти на лавочці, махаючи ногами…
Так і з енергією. Іноді вона закінчується – і ніхто не дзвонить, не пише, Не приходить. Ми стаємо нікому не потрібні. Майже нікому.
Читайте також: Вчіть дітей бути щасливими
Крім хлопчика і дівчинки, які залишаються з нами завжди. Неважливо, що у нас є. Головне, що ми є. Ось з ними й треба дружити.
Подивіться, хто залишився з вами, коли цукерки скінчилися. Ось з ними й дружіть. Потім знову буде весело і святково. Потім знову буде багато всього хорошого!
Але хай поруч залишаються ті, хто сидів з нами на лавочці та грав – просто так. І нічого не просив, не чекав. Просто був поруч. Це і є – друзі, близькі. Нехай будуть близько. Завжди”.
Автор: Анна Кир’янова
Моя дитина
