Молодий студент вийшов на прогулянку зі своїм викладачем. Під час прогулянки на іншій стороні вулиці студент побачив стару пару взуття, яка, ймовірно, належала бідному селянинові, який працював неподалік в полі і вже закінчував свою роботу.
Студент сказав професору:
– Пожартуймо над цим селянином. Ми сховаємо його взуття і будемо таємно спостерігати, що він буде робити.
Професор йому відповів:
– Юначе, ніколи не жартуй над чужим горем і бідою. Але оскільки ти багатий, то можеш отримати задоволення від наступного – поклади по одній золотій монеті в кожен черевик, а потім ми з тобою сховаємося за кущами і будемо спостерігати його реакцію.
Студент так і зробив і вони обидва сховалися за найближчими кущами. Селянин закінчив свою роботу і незабаром прийшов з поля на те місце, де він залишив своє взуття і пальто. Поки він взувався, відчув, що щось є в його черевику. Спочатку подумав, що камінь, але скоро зрозумів, що це золота монета. Він здивувався, побачивши золоту монету, подивився навколо і деякий час перебував в задумі. Знову подивився навколо себе, але нікого не побачив. Поклав монету в кишеню і почав взувати інший черевик, але на свій подив знайшов і там золоту монету. Раптово він розчулився, впав на коліна, підняв голову до неба і почав молитися і дякувати. У своїй молитві він згадав важко хвору дружину, дітей, яким нічого їсти, а зараз, завдяки невидимій руці, яка йому дала монети, вони врешті-решт будуть врятовані.
Студент стояв глибоко вражений, його очі були повні сліз. Професор його запитав:
– Якби ти пожартував так, як хотів, чи був би ти тоді щасливіший, ніж зараз?
Юнак відповів:
– Професоре, ви мені дали урок, який я ніколи не забуду! Зараз я розумію слова, які не розумів раніше: Більше благословенний той, хто дає, ніж той, хто отримує! Тому, якщо хочеш робити добро, – роби і не будеш шкодувати. Йди за своєю совістю і не звертай зі шляху моральних цінностей.
