Ну що ти не спиш і все ждеш так само?
Не треба. Тривоги свої забудь.
Мені вже давно не 16, мамо,
А значно більше і в цьому суть.
Я знаю, що так повелося в світі
І навіть знаю, що скажеш ти,
Що діти для матері завжди діти
Хоч буде їм 20, хоч 30 літ.
І все ж з роками такі стосунки
Повинні змінюватися, ти же згідна
Колишній нагляд і всі керунки
Уже образливі й не потрібні.
Ну, є ж щось приватне, лише особисте,
а ти не даєш сказати “ні”.
І через це мене дуже часто
Змушуєш вдатися до брехні.
Рідна моя, чом з сумними очима?
Любов наша зараз міцніша гір
Хіба ти погано мене навчила?
Вір мені мамо, будь ласка, вір.
І в страху нехай твоє серце не б’ється
Ти ж знаєш, по дурості не вчиню
Не вийду на зустріч, кому доведеться,
Негіднику серце не відчиню.
І не полізу кудись у яму
А якщо стріну в дорозі біду,
Негайно прийду за порадою, мамо,
Відразу ж відчую й до тебе прийду.
Дай твої руки розцілувати
Вони ж найдобріші в цілому світі
Не треба, мамо, мене ревнувати,
Діти — вони не вічно діти.
І не чекай край вікна уперто
Готуючи допит та свій прогноз,
Давай поговоримо вже відверто,
Поглянь на мене, мамо, всерйоз.
Прошу тебе, викинь смуток з серця,
Не муч тривогою ти себе.
Не бійся, рідна, я скоро повернусь
Спи, мамо, добраніч, я люблю тебе.
Автор: Едуард Асадов (переклад Гураєвська Є.)
Моя дитина
