Урок для всіх. Син повів тата в ресторан, щоб насолодитися смачною вечерею. Його батько був уже досить старий, а тому трохи слабкий.
Поки він їв, частина їжі іноді падала йому на сорочку та штани. Інші гості спостерігали за старим зі спотвореними від огиди обличчями, але син залишався абсолютно спокійним.
Як тільки вони обидва доїдали, син з абсолютним спокоєм допоміг батькові і відвів його до туалету. Він витер залишки їжі зі його зморшкуватого обличчя, спробував змити плями від їжі з одягу; з любов’ю причесав сивину і нарешті підправив окуляри.
Виходячи з туалету, вони побачили що у ресторані панувала глибока тиша. Ніхто не міг зрозуміти, як хтось може зробити таку безглузду річ. Син збирався сплатити рахунок, але перед відходом чоловік, теж у старості, встав із-за столу і спитав у сина старого:
– Вам не здається, що ви тут щось залишили?
Молодий чоловік відповів:
– Ні, я нічого не залишив.
Тоді незнайомець сказав йому:
– Та ти щось залишив! Залишив тут урок кожній дитині, і надію кожному батькові!
В ресторані стало так тихо, було чутно, як «летить муха».
Одна з найбільших почестей — це можливість дбати про людей похилого віку, які колись дбали про нас. Наші батьки і всі ті старші, які пожертвували своїм життям, усім своїм часом, грошима і зусиллями заради нас, заслуговують на нашу максимальну повагу.
Якщо ви дочитали і вам сподобалося – Благослови вас Господь!
