Бачила вчора реаліті про англійську родину з дев’ятнадцятьма дітьми, так ось там мама про себе говорить, що вона «терпляча мама» і не кричить на дітей. Мені в Англію, до неї, повчитися терпеливості.
Тому що вечеря. З ними, їх двоє, одному дев’ять, іншому три. І ось той, якому 9, задумливо так: «Мамо, це що м’ясо, так? (І колупає виделкою). Не розумію, це що, трави чи, спеції якісь? Цікаво, мамо, коли це ти навчилася готувати, не просто, а щоб смачно?»
Читайте також: “Приходить час відпускати”: ось про що варто пам’ятати батькам!
А другий просто говорить: «Кака» і закриває рот руками. Ось чому «кака»? Воно ж навіть не коричневе! Звичайне біле м’ясо, в сметанному соусі. І тут я, звичайно ж, кричу. Ось цими ось класичними фразами з дитинства: «Закрий рот і їж», «Не подобається – готуй сам» і наостанок – «Не в ресторані! Їж, що дають». Терплячість, так-так…
Або ось зуби. Ну що зуби, скажете ви. Щоденна боротьба. Якщо той, якому 3, ще дозволяє чистити мені самій, то той, якому 9, обурений і не дає, а й сам не чистить. Ну і тут я знову кричу. Терплячість – вона така, так.
Або ось уроки. Одна моя колега розповідала, як її дратувала в дитинстві фраза: «Ну що ти тягнеш з уроками? Зробила і в сторону!». В який бік? Обурювалася вона. І все те ж саме вона зараз говорить дочці, а та, своєю чергою, обурюється. І колега обурюється, що дочка обурюється й уроки не робить.
Психологи кажуть, що зараз модно писати, що ти погана мама, якщо не терпляча, репетуєш. Так ось: я гарна мама, діти мене люблять, я точно знаю, ось так!
Анна Мінаєва
Моя дитина
За матеріалами
