«Беззуба, не обстежена, на обліку не перебувала, четверті пологи. Перейми активні. Піднімаємо в родблок».
Акушерка сумно зітхнула. Чергова бомжиха, якій потрібно набирати купу аналізів, готувати пробірки та направлення, одягати захисний екран і костюм, в якому дуже незручно, а о сьомій ранку незручно подвійно, враховуючи, що захисний екран моментально пітніє від втомленого і несвіжого дихання.
Через пів години породіллі в родблоці ще не було.
Лікар спустилася на приймальне відділення і з подивом побачила, як вагітна голосно стогне, упершись руками в стіл, а чоловік, що сидить навпочіпки, бинтує їй ноги еластичними бинтами. Чоловікові було дуже незручно, але він наполегливо збирав серпантин бинтів, що з’їхали з набряклих варикозних ніг і продовжував бинтувати, акуратно і дбайливо.
«Ні, ні. Я сам. У неї варикоз давно. І я краще знаю, як зробити так, щоб зайвий раз не здавити й вона могла рухатися»
Жінка дихала беззубим ротом і посміхалася між переймами страшної посмішкою бомжа.
«Як же ти будеш народжувати цю дівчинку?», – тим часом журився чоловік, – «Ти ж зовсім не знаєш, що з цими дівчатками робити! А за хлопчиків не переживай. Зараз повернуся додому і буде повний порядок».
У них було троє хлопчиків і лежача його мама.
Десять років … лежача. Інсульт. І, звичайно, більше дітей вони не планували. А планували закінчити ремонт у квартирі, нарешті розібратися з зубами дружини й перевести старшого сина в іншу школу.
Він працював. А вона все ці десять років ростила синів і доглядала за його мамою. Ні, не так. Вона любила його матір. Мама завжди була чиста, акуратна і красива. Тому що щоранку, нагодувавши хлопчаків, вона робила мамі її улюблену зачіску. Таку старомодну, схожу на великий скручений сивий бублик.
І мама посміхалася. Чи розуміла мама, що відбувається? Це було не важливо. Важливо, що вона дивилася з радістю своєму синові в очі.
Мама тихенько пішла вісім місяців тому. А дружина в цей день дізналася, що вагітна.
І це буде дівчинка. Є така прикмета. Вони точно знають …
…Вони посміхалися один одному беззубими усмішками. Мама і донька. Лікар з подивом думала, що ця жінка зараз виглядає дуже симпатичною, трохи смішною і переляканою.
А ще … щасливою.
І її мобільний телефон на вікні все дзвонив і дзвонив, безперервно. А потім гучний чоловічий голос – «Ти зрозуміла, як це працює? Ми ж нікого не втратили у своїй родині! Ось така рівновага в природі! А бинти тобі не тиснули? … »
Три хлопчики й дівчинка. А зуби …. Вона їх зробить найближчим часом. Тому що в природі завжди є … Рівновага.
© Наташа Яремчук
Моя дитина
