У багатьох батьків виникають тільки негативні асоціації зі словом «покарання». Деякі згадують дитячі образи, деякі хочуть захистити дитину від стресу хоча б вдома. Але насправді, карати дитину варто, тільки робити це потрібно правильно, щоб не нашкодити емоційному здоров’ю малюка.
Але найголовніше, про що не можна забувати — покарання має йти на благо, а не в пориві емоцій, тільки тоді воно буде продуктивним і допоможе вам виховати в малюка найкращі якості. Як не можна карати дітей? Розгляньмо 10 головних помилок, які допускають батьки.
Пояснювати причини покарання
Перед тим, як покарати дитину, потрібно чітко і виразно пояснити їй, за що її покарано. Якщо дитина не зрозуміє, в чому причина, ваші дії будуть абсолютно марними.
Будьте принципові
Припустимо, вчора ви покарали дитину за якийсь дрібний огріх, а сьогодні вже закрили на це очі. Пояснення цьому звичайно ж є: вчора ви були втомленою, боліла голова, ще й начальник зробив догану. Все це нашарувалося, як сніжний ком і ви «вибухнули». Сьогодні, коли пристрасті вщухли й у вас знову гарний настрій, ви готові прощати та нести любов. Таку поведінка психологи називають «емоційними гойдалками», і її потрібно присікати, чим раніше, тим краще. У таких ситуаціях дитина губиться і не розуміє, за що вона може бути покарана, а за що ні. Надалі, це провокує в малюка стреси та тривогу.
Читайте також: 9 принципів покарання, які не завдадуть шкоди самооцінці дитини
Забудьте про фізичне покарання
Будь-яке фізичне покарання — це насильство, а в насильстві, як ми знаємо, немає місця любові. І хоч багатьох з нас виховували «ременем», це не означає, що потрібно повторювати ту ж методику стосовно наших дітей. До того ж, поклавши руку на серце, визнаймо, що цей метод ніколи ще не давав бажаного ефекту виховання. Фізичні покарання тягнуть за собою моральні та психологічні проблеми в житті дитини. Тому, якщо дитина завинила, використовуйте більш демократичні способи, які дадуть їй усвідомити свою провину.
Не карайте «для профілактики»
Коли ви намагаєтеся позбавити дитину чогось «для профілактики», це ніколи не подіє і не матиме виховного потенціалу. Карайте дитину тільки за реальні огріхи й ситуації, уроки з яких вона повинна витягти. Все інше буде провокувати лише образи.
Не затягуйте з покаранням
Не згадуйте про покарання через тиждень після того, як малюк завинив. Покарання має слідувати відразу за дією дитини, тільки тоді вона буде згадувати, за що покарана.
Розділяти покарання і заохочення
Ні в якому разі не забирайте подарунки, які дитина заслужила за свої успіхи, за те, що вона завинив у цей момент! Як мінімум, це — не логічно. Дитина повинна чітко розуміти, що подарунки були заслужені добрими вчинками, а якщо вона завинила зараз, то не отримає в майбутньому того, що хоче, а не втратить те, що у неї є. Така стратегія дозволить дитині відповідати за свої вчинки, свої слова, контролювати свою поведінку та емоції.
Не маніпулюйте почуттями дитини
Не забувайте, що мета покарання — проаналізувати свою поведінку і зробити відповідні висновки. Ні в якому разі не можна принижувати дитину, ображати її або пускати в хід емоційний шантаж. В цьому випадку овчинка вичинки не варта тому, що маніпуляція почуттями залишить в душі дитини слід куди глибший, ніж просте покарання за помилку.
Не карати публічно
Покарання дитини при сторонніх дуже нагадує публічні приниження в Стародавньому Римі. Якщо вирішили покарати дитину, робіть це тет-а-тет, тоді це не травмує її самооцінку.
Не вимагає занадто багато
Всім властиво помилятися, а іноді батьки ще і вимагають від дітей занадто багато, і дитина не розуміє, чого від неї чекають. Враховуйте вікові та психологічні особливості своєї дитини, коли вирішите покарати її за черговий, на ваш погляд, огріх.
Критикуйте вчинок, а не дитину
Нікому не хочеться чути: «Ти погана людина», адже помилки роблять все. Перехід на особистості дуже ранить і ображає, породжує почуття образи та відторгнення. А ось фраза «цей вчинок не дуже добрий» вже не так зачепить самолюбство, бо критиці піддається не особистість, а тільки один момент нашої поведінки. Діти дуже відчувають цю різницю, тому не потрібно акцентувати увагу на поганому, а закріпити в їхній свідомості позитивне мислення і поведінку. А якщо вже малюк нашкодив, то обов’язково промовляйте з ним причини такої поведінки та не допускайте цих 10 батьківських помилок!
Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами
