Що робити, якщо ваш малюк або підліток лається матом? Психолог Софія Шокотько радить батькам зрозуміти, в яких випадках це відбувається?
1. Зрозуміти причину
В якій ситуації дитина лається матом? Як це буває? Що відбувається до того, що відбувається після цього? Все залежить від нюансів.
Перший варіант – слова і фрази, до яких дитина звикла, вириваються у неї «самі по собі». Може бути, дитина знаходиться в такому середовищі, де мат це звичайна мова. Таке може бути у прийомних дітей, які принесли з собою гострі слівця з дитячого будинку або інтернату. Або, може бути, у школі мат – звичайна справа. Діти можуть просто не розуміти, що така мова не підходить для розмов з батьками.
Другий варіант – дитина хоче таким чином звернути увагу батьків на те, що вона говорить. Це, наприклад, емоційні висловлювання під час сварки. Коли все йде нормально, батьки можуть в силу своєї завантаженості не звертати на дітей уваги.
Але коли дитина робить щось екстраординарне, то ми відразу включаємось – кидаємо всі справи та починаємо лаяти, розмовляти, обговорювати з дитиною якісь теми, тобто, по суті, включаємось в її життя. Іноді буває, що саме цієї нашої включеності дитині, особливо підлітку, не вистачає, і вона так привертає увагу.
2. Більше часу проводити разом
Залучати нашу увагу дитина може й іншими способами, роблячи щось, на що батько точно відгукнеться, це може бути, наприклад, бійка. Не можна сказати, що дитина це робить спеціально, навмисно, з заздалегідь підготовленим планом. Це відбувається, скоріше, несвідомо.
Потрібно подивитися, чи достатньо уваги ми приділяємо своїй дитині. Чи є час, коли наша увага належить дитині неподільно? Може бути, це потрібно робити частіше, організовувати для цього якісь приводи, давати їй позитивний досвід розмови з батьком, особливо коли дитина і батьки займаються разом чимось, що їм обом приємно.
3. Зробити паузу в розмові
Буває, що дитина, особливо підліток, таким чином відстоює свої кордони, сигналізує: «Далі я не можу».
У момент загострення пристрастей, коли все на взводі, у підлітка з мови зриваються матюки. Краще, не чекаючи цього моменту, заздалегідь сказати: «Я не буду говорити в такому тоні». А розмову про межі краще відкласти на той момент, коли всі заспокояться.
Потрібно подумати про те, в який момент виникло непорозуміння, може бути, ви наполягали на тому, що важливо для вас, а для дитини не є цінністю, може бути, ви намагалися якось дитину дисциплінувати, наполягали на якісь правила, які дитина не вважає важливими. Все це потрібно обговорити з дитиною в більш спокійній обстановці.
Зрозуміло, фраза «я не буду говорити в такому тоні» не означає, що повинен бути якийсь бойкот. Вона означає, що потрібно зробити паузу в розмові та заспокоїтися.
4. Перекладати з його мови
Найчастіше такі проблеми виникають з прийомною дитиною, яка потрапила в сім’ю вже підлітком. В цьому випадку потрібно мати на увазі, що вона прийшла до нас з іншого світу, вона говорить іншою мовою. З нею потрібно бути дуже акуратним.
5. Як бути зі словами-паразитами?
Слова-паразити: «блін», «йолки-моталки» або що гірше діти зазвичай приносять з вулиці або з дитячих установ. Іноді вони вилітають емоційно, причому навіть у дорослих. Рідко хто говорить: «Яка прикрість!», Коли на ногу падає щось важке.
Потрібно домовлятися з дитиною, але приділяти особливу увагу, акцентуватися на цьому не потрібно. Якщо влаштовувати показові скандали через вимовлене слово, то воно, скоріше, закріпиться в дитячому лексиконі.
Не треба драматизувати, не потрібно спалахувати. Скажіть: «Знаєш, мені неприємно, коли так говорять. Намагайся виражати емоції по-іншому ».
6. Стеж за собою, будь обережний
А якщо ви самі вилаялися, потрібно обов’язково вибачатися. Дитина, якщо у неї вирвалося грубе слово, повинна говорити: «Прости мене, я ненавмисно». Так само має зробити й дорослий. Щоб самому відучитися від різких емоційних слів, потрібно відстежувати, на якій стадії закипання ви перебуваєте.
Якщо ця навичка відпрацьована, то дорослий може зрозуміти, що з ним відбувається, і встигнути вибігти з кімнати, де відбувається сварка, перш ніж полетять злі слова і почне битися посуд.
Деяким допомагає прогулянка, наприклад, пару кіл навколо будинку у швидкому темпі.
Якщо ви спалахуєте моментально – це складно. Буває, що у дорослого виникає неконтрольований гнів при деяких діях або словах дитини. Наприклад, дитина шморгає носом (хитає ногою, хрумтить пальцями), а дорослий, побачивши це моментально приходить в точку кипіння. Такі реакції сильніше нас, та й швидше.
Але чим частіше дорослий відповідає гнівом, тим менше шансів, що це припиниться. Потрібно перестати реагувати взагалі. Тут потрібна послідовна робота з самим собою. Часто це виникає через те, що ми-то самі вже відучилися, наприклад, гризти нігті, ми змогли себе видресирувати, а дитина – ні.
Зазвичай такі ситуації йдуть з дитинства. Реакція виходить неадекватна. Наприклад, нам в дитинстві забороняли плакати, і ми в таких ситуаціях моментально впадаємо в гнів і говоримо вже своїй дитині: «Ти вже доросла, а плачеш!» Це – автоматична реакція. Потрібно домовлятися з нашим особистим «чортиком», який вискакує і викликає гнів при деяких обставинах.
Читайте також: 7 ознак того, що ви круті батьки. Пояснює психолог
7. Спортивна пропозиція
У деяких гуртках та спортивних секціях існує штрафна система: «П’ять віджимань (гривня в загальну скарбничку) за кожен матюк». Якщо до душі така система, можна її впровадити. Однак подібний договір не повинен мати характер штрафу.
Я лаюся – я плачу штраф, ти лаєшся – ти платиш штраф, потім йдемо, купуємо торт і разом його їмо. В ідеалі договір повинен бути рівноправним.
Але найголовніше – боротьба з нецензурною лексикою не повинна псувати ваші стосунки з дитиною. Є ризик, що ця боротьба знайде форму дресування, нагляду за виконанням якихось правил, і тоді буде втрачено найважливіше – тепло в стосунках між батьками та дітьми. В першу чергу потрібно вибудовувати відносини любові та довіри, а потім вже стежити за виконанням якихось правил.
Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами
