Мій батько, коли йому було сімнадцять років, на ярмарку побачив дівчинку.

Чотирнадцятирічну дівчинку в синій сукні з синім бантом. І закохався. Чекав, коли їй виповниться вісімнадцять і запропонував їй одружитися. Він її любив…

Вони були досить бідні фермери, мама доїла корів, робила всю роботу, але вони жили і раділи кожному пережитому дню, до самого кінця. І це було щиро, так зворушливо і чудово!

Я бачила, як хороші люди в хороших сім’ях лаються, кому піти поставити чайник. У нас лайка йшла тільки в протилежному значенні – кожен хотів піти поставити чайник. Кожен хотів взяти на себе. Коли твій супутник хоче взяти на себе більше, то тобі хочеться взяти ще більше…

Тут цікавий механізм, я його простежила. Чим менше хоче взяти на себе твій супутник, тим менше тобі хочеться взяти. І навпаки. Тут зворотний зв’язок. І батьки рвали один в одного з рук домашні справи, неприємні доручення, важкі завдання – все це кожен хотів зробити за іншого…

Ще я пам’ятаю як тато вранці, коли голився, співав, і мама йому говорила: “Перестань співати – я не можу зосередитися!” А мама працювала тоді в якихось дошкільних установах і писала вранці звіти. А тато їй відповідав – дивно, чомусь такі речі запам’ятовуються, – він говорив:

– Я не буду співати, а ти колись будеш думати: як шкода, що він більше не співає, як добре було б, якби він заспівав.

Ось це я пам’ятаю, ось цю фразу я пам’ятаю: “Як добре було б, якби він заспівав”.

Читайте також: “Завжди цілуйтеся після сварки”: 17 правил щасливих стосунків

Щасливим і веселим виявився їхній шлюб – єдність душ і прагнень, і ось такого шлюбу я не зустрічала ні в кого – щоб він був не тільки глибокий і серйозний, але радісний і веселий в кожну дану хвилину… І кожен ранок починався з молитви батька – він благословляв Бога за те, що йому послав цю чудо-дружину, це чудо-кохання, це чудо-почуття. І ось ми в тіні цієї великої любові, обожнення, виросли…

– А мама?

Потім я запитала:

– Мама померла десять років тому.

Я кажу:

– Господи, а батько?

– Батько живий.

– Він, напевно, жахливо пережив смерть матері?

– Що ти! Він благословляє Бога кожен день, що біль розлуки випав йому, а не їй…

Автор: Ліліана Лунгіна
Моя дитина

Ілюстрація з відкритих джерел

Залиште свій коментар

коментарів