Діти, які лаються матом, обзивають однолітків і дорослих, висловлюють лють з будь-якого приводу … Таке мені снилося лише в кошмарах. Поки від вчителів не дізналася, що мій 12-річний син поводиться подібним чином. Для мене це стало справжнім шоком. Як могло статися, що мій улюблений хлопчик раптом став підлітком-хамом? Але потім я подивилася на свої способи виховання як би «з боку» і зрозуміла, що його поведінка – помилка моїх методів впливу. Розповім, що я зробила неправильно.
Занадто багато дозволяла
Зручно, коли дитина сидить в кімнаті та займається своїми справами. Або грає ігри на телефоні. Можна приділити час собі, виконати побутові обов’язки. Так вже вийшло, що син став більше часу проводити за комп’ютером, спілкуватися у своїй компанії, перестав ділитися зі мною переживаннями.
Щоб загладити це, я виконувала всі його прохання, купувала гаджети, не сварила, коли він розбив телефон. Син зрозумів, що йому все дозволено, що я не буду робити йому зауваження. І вирішив, що й інші дорослі будуть до нього поблажливі. І тепер на будь-яку відмову реагує хамством.
Закривала очі на потреби
Хоча я багато дозволяла синові, але могла не звернути увагу на його реальні потреби. Уникала спілкування на серйозні теми. Жартувала, якщо син ставив незручні питання. Мені здається, в якийсь момент він відчув себе непотрібним. Це спонукало агресію, син став оборонятися і грубіянити всім, хто хотів з ним поговорити.
Не врахувала зміни підліткового періоду
Синові 12 років, він уже не маленький хлопчик. В силу вступають підліткові зміни. Це і гра гормонів в крові, і інші інтереси та потреби. Все навколо нього стає іншим. І, звичайно, він хоче іншого до себе ставлення, як до дорослого, рівного тобі.
Але я продовжувала ставитися до свого хлопчика як до дитини. Диктувала, що надіти, у котрій бути вдома, з ким спілкуватися. Висловити своє роздратування мені він не міг. Тому проектував його на інших дорослих.
Не соромилася лаятися при дитині в магазині або при розмові телефоном
Діти в будь-якому віці копіюють батьків. Так вони вчаться поводженню в нестандартних соціальних ситуаціях, переймають досвід. Я не помічала за собою, але тепер зрозуміла, що мої вчинки далекі від ідеалу. Могла зронити необережну фразу, вступити в конфлікт в громадському місці, відповісти грубістю на грубість.
При цьому я не пояснювала синові, що так робити не потрібно. Тому тепер він грубіянить дорослим, орієнтуючись на мій приклад.
Читайте також: Підліткове хамство
Не вчила поважати старших
Ставлення до старшого покоління формується в сім’ї. Якщо я критикувала поведінку інших дорослих, негативно оцінювала їх дії, то чому син повинен поводитися інакше? Конфлікти з моїми батьками часто траплялися на його очах. У них я не завжди стримувала себе в словах і виразах. Син зробив висновки і продовжив грубіянити всім навколо.
Не приділяла належної уваги
Тепер я знаю думку психологів про те, що діти своєю негативною поведінкою просто намагаються привернути до себе увагу. Потрібно, щоб їм приділили час, поговорили, почули. Якщо ігнорувати дитину довгий час, виконуючи лише формальні батьківські функції, то вона перейде до радикальних дій. Впевнена, що хамство стосовно дорослих – спроба сказати, що дитина потребує спілкування.
Поведінка підлітків багато в чому відображає стиль виховання і спосіб життя їх батьків. Діти беруть з нас приклад, наслідують і намагаються звернути на себе увагу. Якщо ви не хочете, як я, почути скарги на свою дитину, проводьте більше часу з нею, дізнавайтеся про її життя, будьте уважні, не приховуйте свою любов. Це важливо в будь-якому віці, особливо – в підлітковому.
Моя дитина
Джерело
