Дитина просить, благає, дивиться жалісливими очима, ниє, плаче, кричить, аж урешті продавці починають докоряти вам безсердечністю. Вийти з ситуації може бути непросто.
“Мамо, купи!…ведмедика, машинку, жуйку, печиво, шоколадку, ананас”, — канючить ваш маленький “вимагач”, тягне за рукав, і ви не можете спокійно пройти рядами до картоплі чи м’яса.
Дитина відмовляється розуміти, як це можна витрачати гроші на нецікаву і нелюбу вівсянку, якщо за них можна купити такі веселі мильні бульбашки. I просить, благає, дивиться жалісливими очима, ниє, плаче, кричить, аж урешті “співчутливі” продавці починають докоряти вам безсердечністю. Якщо у вашому гаманці грошей таки більше, аніж потрібно на купівлю продуктів, ви таки піддаєтеся на цей шантаж, і вже сота за ліком лялечка чи машинка опиняється у руках малечі. Як же протистояти малому терористу?
Очі не бачать – серце не болить
Виходячи з дитиною на прогулянку, не ходіть магазинами й базарами. Дитині потрібен рух, гра, спілкування з вами та з ровесниками, а для цього набагато краще пристосовані дитячі майданчики, парки, а не крамниці чи ринок. I ви це розумієте, тому, щоби “підсолодити” дитині черговий “нецікавий” похід із вами на базар, купуєте їй хоч якусь дрібничку. Чому ж дивуєтеся, якщо наступного разу вона вимагає від вас того ж? Аби уникнути таких ситуацій, старайтеся ходити за покупками самі або ж зі старшими дітьми, які допоможуть донести продукти додому. А дошкільника в магазин беріть лише тоді, коли маєте дібрати йому щось з одягу чи взуття.
Немає грошей — нема і сліз
Ви можете заперечити: але ж магазини чи кіоски тепер є на кожній вулиці, і важко знайти таку дорогу до майданчика чи парку, які б їх оминали. А біля кіоску знову почнеться звичне: “Мамо, купи жуйку!”… Що тоді робити? Застосувати спосіб нейтралізації “діставань”, який дуже ефективно діє навіть тоді, коли на вулиці вас атакує професіональний “вимагач” — черговий представник “канадської гуртової компанії” з пропозиціями щось купити “фантастично дешево”. Цей спосіб дуже простий. Досить лише сказати: “У мене немає грошей”. А якщо грошей немає — придбати щось навіть при всьому бажанні ви не зможете. Отож, коли йдете з дитиною на прогулянку, просто не беріть гаманець.
Відволікальні маневри
Ви прийшли у магазин купити дитині черевички, а на сусідній полиці вона побачила ведмедика. I вже тягне до нього руки: “Купи, купи!” А ведмедик коштує, як три пари нових черевичків… Що робити? Спробуйте дитину відволікти: “Дуже гарний ведмедик! Великий, жовтий! Ой, дивись, донечко, а скільки тут ще іграшок! Подобається тобі цей зайчик? Ой, він і маленький, і м’якенький, і твого улюбленого рожевого кольору!А який гарний потяг — дивися, можна скласти ці рейки, і він по них їздитиме! Ой, а як смішно сигналить ця машинка! А дивись, які гарні олівці! Як їх багато, а які кольори! Тобі цікаво було б спробувати, як вони малюють? А дивися, яка книжечка! З неї цю лялечку можна вирізати, і всі ці намальовані сукні, штани, та спіднички — теж, і потім можна буде весь цей одяг на ляльку приміряти. А ще ми зможемо і самі малювати для неї нові сукні…” От справу і зроблено: мала забула й думати про ведмедика, а ви купили їй річ, корисну для розвитку творчих задатків, цікаву і недорогу — олівці для малювання та книжку“витинанку”.
Хочу того не знаю чого
“Мамо, купи мені щось! — благає дитина. — Може, цю ляльку?” — “Та їх у тебе вже двадцять!” — “Ведмедика?” — “Такого ж, тільки рожевого, купили минулого тижня!” — “Машинку?” — “Та їх уже немає де ставити!” — Ну тоді хоч що-небудь!” — “Немає такої іграшки “що-небудь”, — зауважте дитині. I запропонуйте: “Давай зараз всі оглянемо, а потім підемо додому і подумаємо, чого ж нам не вистачає і чого тобі найбільше хочеться. А наступного разу це і купимо. Добре?”Вчіть дитину формулювати й усвідомлювати свої бажання. Адже, задовольняючи кожен її імпульс і виймаючи гаманець одразу ж, як тільки дитина потяглася до якоїсь іграшки, ви позбавляєте її задоволення про щось помріяти та з часом це вимріяне таки дістати. Тільки іграшкою, яку син чи дочка дуже-дуже і вже віддавна хочуть мати, вони бавитимуться довго і зацікавлено. А придбане випадково і принагідно валятиметься забутим десь у кутку. Бо насправді воно й не було потрібне маляті.
Читайте також: Нова норма: як батьки самі калічать своїх дітей
Маленькими кроками до великої мрії
“Мамо, купи мені велосипед, як у Сергійка! Ну мамо, ну купи, чи ти мене не любиш?” — знову плаче син-першокласник. Велосипед і сусід Сергійко — це не кіоск, відійшовши від вітрини якого десяток кроків, дитина забуває, що хотіла. Він перед очима щодня… Що робити? Поясніть синові, що наразі у вас немає стільки грошей, скільки коштує велосипед. I запропонуйте малому допомогти вам назбирати потрібну суму. Домовтеся: якщо ти будеш слухатися, допомагати удома, добре вчитися, швидко і самостійно виконуватимеш домашні завдання, наприкінці тижня діставатимеш певну винагороду — кілька металевих гривень. Придбайте дитині скарбничку, у яку вона зможе їх кидати. Так у сина чи доньки з’являться “власні” гроші, які вона може витрачати на власний розсуд. Дитина може збирати на велосипед, а може й розтринькувати на жуйки й цукерки, але тоді вона вже не матиме до вас претензій, що не купуєте їй велосипед.
Нагорода за успіх
“Велосипед, як у Сергійка”, “комп’ютер, як у дядька Івана” чи “плеєр, як у Наталі” може стати непоганим стимулом і для не дуже старанного учня поліпшити свою успішність. Домовтеся з дитиною: якщо закінчить семестр на “10”, “11” та “12”, матиме те, про що мріє. Однак обіцяти треба лише те, що справді можете придбати. Не обманюйте дитячих сподівань!
Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами
