Якщо в пологовий зал приходить народжувати жінка одна, без партнера, то я завжди її питаю – кому ми будемо першому дзвонити, коли народиться дитина?

На початку пологів, жінка відповідає – ну звичайно ж чоловікові, кому ще? А ось після пологів…

Майже всі молоді мами набирали номер телефону… своїх мам!

Ось така дивовижна трансформація важливості, подяки та усвідомлення материнської праці після народження дитини.

Десь стоїть і дивиться на світанкове місто чиясь мама.

Вона ще не схожа на бабусю. Молода, підтягнута, з модною стрижкою і з безліччю ідей і планів по їх реалізації…

А може не молода, зі сріблястими волоссям, великими натрудженими руками та горбиками синіх венозних вузлів на набряклих ногах…

Але вони однаково мружать очі, що сльозяться, зі словами молитви й з телефонною трубкою в руці.

І тут лунає довгоочікуваний дзвінок.

І провалюється серце кудись вниз…

І вони ще не встигають підносити телефон до вуха, але вже чують несподіваний і такий довгоочікуваний гучний крик новонародженого в телефонній трубці.

Ось люблю я саме таке!

Не стандартні слова про те, що пологи вже відбулися. А саме так – перше «привіт» від новонародженого до рідної бабусі.

Читайте також: Місія мама

А я тримаю телефон на гучному зв’язку, коли малюк кричить, і відчуваю себе причетною до цієї вселенської радості.

І намагаюся не думати про те, що можу бути причетною не тільки до радості. Така лікарська професія.

І сподіваюся, що моя власна молитва мені допоможе.

«Прошу, не випробовуй мене на моїй зміні… Прошу, не випробовуй інших через мої руки… А якщо раптом… То дай всім сили пережити, залишитися мудрими людьми, щоб жити й працювати далі…».

Наташа Яремчук

Моя дитина
Джерело

Залиште свій коментар

коментарів