Педіатри рекомендують годувати дітей кожні три години, фахівці з грудного вигодовування — на вимогу, американські вчені та дитячі лікарі вчать дисципліні, сучасні психологи — прийняття …

Коли народився мій син, я дуже хотіла стати хорошою, навіть кращою мамою. Вважала, якщо все буду робити правильно, то отримаю спокійного і врівноваженого нобелівського лауреата до трьох років. Перші проблеми з набором ваги, сном і цілодобова потреба в мамі, показали, наскільки наївні мої фантазії. І я почала шукати відповіді на запитання, а що таке «правильно» взагалі?

Де шукати відповіді?

Видове різноманіття літератури про розвиток і виховання дитини вражає. Вважається, що батьки повинні приєднатися до певного табору і все життя вибирати друзів, які теж живуть, керуючись певним підходом. Свою точку зору в питаннях прикорму, сну і режиму, мають вважати єдино вірною, всіх інакомислячих піддавати анафемі на дитячому майданчику.

А що, якщо правильної відповіді немає? Дівчаток з дитинства вчать бути хорошими, правильними та приносити зі школи лише високі бали. Виростаючи, ми постійно шукаємо, хто скаже нам, як правильно годувати, ростити та любити наших малюків. Нам важко взяти відповідальність за такий складний вибір, адже набагато зручніше потім, як наші мами, грішити на те, що ми робили так, як заведено було.

Кому потрібні наші діти?

Першою відомою людиною в історії, яка публічно задумалася про дітей, був чех Ян Амос Коменський. Ще в середині 17 століття він сформував принципи, за якими (досі!) працює школа — класно-урочна система, режим та інші атрибути сучасного освітнього закладу. Крім наукових праць, він створив першу книгу для дітей з адаптованими під текст ілюстраціями «Світ чуттєвих речей в картинках».

Читайте також: Як виростити дитину щасливою і вільною. Поради психолога

Через століття Жан-Жак Руссо у своїй праці «Еміль» першим визнав право дітей на власне мислення і відмінне від дорослих. Правда, перевіряти власні теорії цей «щасливий» батько п’ятьох дітей не став і всіх своїх карапузів віддав на виховання чужим людям. Його теорії були так популярні, що шведська королева Луїза Ульріка перевіряла їх на власних дітях.

У наступні півтора століття з’явилися дитячі садки та школи по догляду за дітьми. Світ не стояв на місці й ось вже в 1907 році відома всім пані Монтессорі відкрила перший Будинок дитини, який був адаптований під малюків, їх розміри та спосіб пізнання світу. На порозі була Перша світова війна і Велика депресія. Популярним став прагматичний доктор Спок — годувати по годинах, дотримуватися режиму розвитку дитини та інші правила.

У 1959 році ООН прийняла конвенцію з прав дитини, і понеслося. У кожній країні з’являлися свої педагогічні гуру, а згодом просто захоплені батьки з популярними блогами та Instagram-акаунтами.

Хто з нас досконаліше?

З моменту документованої історії людство пройшло шлях від вбивства неугодних дітей, спроб повного над ними контролю, і не прийняття їх індивідуальності до бажання зрозуміти, задовольнити потреби та допомогти розвинути потенціал. Тільки у 21 столітті ми стали готові допустити, що діти спочатку більш досконалі, ніж дорослі, і завдання — не обтесати малюків до прийнятого рівня, а допомогти освоїтися в цьому світі та розкрити свій потенціал. Такий підхід став можливим, в тому числі завдяки технічному прогресу з підгузками, дитячими центрами та підігрівниками пляшечок. Так набагато простіше приділити час дитині, ніж бігаючи по чергах в молочну кухню і пропрасовуючи пелюшки в нічну зміну. Кожна теорія виховання — продукт свого часу. Спок недарма став популярний в повоєнний час — потрібно було відновлювати економіку, а не соплі розводити. Комаровський допомагає молодим батькам, даючи зрозумілу і стабільну систему, в тому числі по взаємодії з бабусями.

Історія натякає, що правильною і гарантованої теорії виховання немає. Особисті спостереження підказують, що щасливі та самодостатні батьки — найкраща виховна теорія. У них немає нереалізованих амбіцій в балеті та хокеї, вони не будуть звинувачувати дітей у власних провалах і розлученнях, що не будуть прив’язувати потомство до себе і ламати під себе. Життя таких батьків наповнене і цікаве. З них не виростають буркотливі бабусі й строгі дідусі.

Можливо, найкраща педагогічна теорія сформульована групою Mad Heads: «Розслабся, й не парся» …

Автор: Ірина Мануковська

Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів