Одне з найголовніших побоювань батьків першокласників — як же їх непосида буде висиджувати всі ці академічні години за партою. Адже він категорично не здатний навіть п’ять хвилин на одному місці просидіти!
Знаєте, що найчастіше підводить навіть дуже розумних і кмітливих дітей? Банальна неуважність. Через невміння концентруватися на завданні діти скоюють до образливого дурні помилки. А все чому? А тому, що багато батьків, акцентуючи увагу на хороших оцінках, не беруть до уваги головний інструмент для їхнього отримання — посидючість. Адже навчитися бути уважною дитина може тільки з батьківської допомогою. Яким же чином? Про це ми розпитали психотерапевта Зою Богданову.
Основні навички концентрації уваги дитина отримує в ранньому дитинстві. Дуже важливо, щоб до моменту, коли дитина йде в школу вони були досить розвинені і їй не довелося освоювати вміння зосереджуватися на ходу, отримуючи паралельно великий обсяг нової інформації.
Тренуємо дошкільнятко
Увага дітей непостійна і мінлива: секунду назад вони малювали, а зараз грають або бігають. Це абсолютно нормально, адже час концентрації в дитячому віці досить короткий — до 7 років діти здатні зосередитися на певному занятті в середньому не більше 15 хвилин. Однак тим, що їх по-справжньому зацікавить, вони можуть займатися набагато довше. В цьому і полягає основний принцип занять з малюками — зацікавити їх, тим самим утримуючи увагу. Ось кілька прийомів.
1. Важливо пам’ятати, що знання дошкільнятам краще підносити у вигляді гри. Відмінно працюють казки, а щоб закріпити результат, можна пограти в театр, де одну з ролей гратиме сама дитина.
2. Розбивайте будь-яку роботу на етапи й докладно пояснюйте їх — так діти навчаться планувати.
3. Доводите розпочате до кінця й обов’язково акцентуйте увагу малюка на цьому — так він навчиться бути терплячим і усвідомлює радість від завершеної роботи.
4. Заохочуйте малювання, збирання мозаїки й пазлів — ці заняття розвивають посидючість і концентрацію.
5. Беріть участь нарівні з малюком у виконанні монотонних і одноманітних дій (наприклад, в роботі з прописами), можна навіть писати у своєму зошиті, сидячи поруч з ним. Елемент суперництва змусить його намагатися зробити свою роботу краще, а присутність і схвалення дорослого додасть йому сил.
Читайте також: Повинні знати всі батьки: що ніколи не можна робити замість дітей
Їмо граніт науки разом
Засвоювати той шквал нової інформації, який обрушується на дитину в школі, — справа непроста. Вимагає не тільки вміння зосередитися, але і навичок деякої самоорганізації. Добре, якщо ці навички у дитини до часу походу в перший клас вже є. Але навіть якщо немає, не біда. Але вам доведеться допомогти.
Навчіть дитину організовувати свій день і тиждень. Допоможіть їй спланувати час після школи: відпочинок, виконання домашніх завдань, ігри, прогулянки. Контролюйте, щоб вона не вибивалася з відведених часових рамок, і поступово вона навчиться сама оптимально планувати свої заняття.
Хваліть школяра за здобутки не менше, ніж хвалили б його в три роки. Заохочення сприяє виробленню позитивної мотивації, а з нею і бажання вчитися.
Постарайтеся урізноманітнити рутинну шкільного матеріалу — цікаві факти, спостереження за навколишнім світом, доступні в домашніх умовах експерименти можуть показати нову сторону шкільних знань.
І пам’ятайте — турбота, ласка і терпіння з боку батьків можуть творити чудеса. Не скупіться на них, прищеплюючи дитині бажання бути посидючою, уважною і зібраною, і результати перевершать навіть найсміливіші ваші очікування.
Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами
