Ми, батьки не сумніваємося в тому, що дружба — річ необхідна і дуже важлива для нашої дитини. Але далеко не всі батьки знають, що в становленні уявлення наших дітей про дружбу ми повинні брати активну участь.

Малюків треба вчити дружити. А поняття дружби досить широке: це і вміння справлятися з проявами власного егоїзму, і повага до думки інших людей, і бажання приходити на допомогу, співчувати та співпереживати, бути добрим і щедрим, уважним і турботливим. Цікаво, що розумовий, психічний, соціальний, емоційний і навіть фізичний розвиток дитини тісно пов’язаний із тим, як складаються її стосунки з друзями. Справжня дружба — це цілий світ, повний таємниць і секретів, вигадок і витівок, радощів і, на жаль, прикростей також. Адже без дрібних сварок і образ не обходяться жодні стосунки.

І добре, коли у малюка вже склалось усталене коло друзів-приятелів. Але ж буває, що малюк потрапляє на нове місце, наприклад, приїжджає до бабусі в село або відправляється з батьками на море. І тут все знову треба починати спочатку: знайомитися із незнайомими дітлахами, заводити з ними хай і швидкоплинні, але дуже важливі для малюка дружні відносини. Адже одному гратися так нудно!

Допоможімо нашим малюкам правильно будувати свої стосунки з іншими дітьми й з раннього віку піднесемо їм уроки справжньої дружби.

Пісочниця, як школа дружби

Так, саме на дитячих майданчиках дворів набувають наші малята перший досвід міжособистісного спілкування. Спробуй-но тут, покомандуй, як вдома! А у дворі на перше місце виходять суворі закони життя. Ну, не такі вже й суворі, якщо розібратися. Але лопаткою по голові цілком можна заробити … І навіть якщо ви не дуже любите гуляти біля дитячої пісочниці та слухати розмови інших матусь “за життя”, час від часу це просто необхідно робити заради малюка.

Спостерігати за дітками, що граються, — одне задоволення. І вже зараз, в самому ранньому віці, можна помітити деякі особливості поведінки дитини. Ось цей малюк — душа компанії, він немов магнітом притягує до себе дітей, і вони із задоволенням підтримують розпочату ним гру. А он той «тихоня» зосереджено ліпить пасочки осторонь, поглядаючи спідлоба на компанію. І на будь-які спроби втягнути його в спільну гру, сердито відвертається і притискає до себе відерце і лопату. А ось ця дівчинка, з не по-дитячому серйозним личком, уважно спостерігає за грою інших дітей і втручається лише тоді, коли, на її думку, хтось вчинив несправедливо стосовно іншого. Такий собі миротворець зростає. Спостерігати за малюками дуже цікаво. І якщо ви уважно простежте за іграми свого малюка з іншими дітлахами, ви зробите для себе масу корисних відкриттів.

Перш за все, потрібно трохи уявляти собі особливості розвитку дитячих взаємин. Так, малюки до двох-трьох років, як правило, не вміють самостійно взаємодіяти один з одним. Їх дуже цікавлять інші діти, їм подобається за ними спостерігати, розглядати їх, коментувати їхні дії, чіпати руками. Вони із задоволенням граються поруч з іншими малюками. Поруч, але не разом. У цьому віці тільки дорослий може спробувати залучити малюків в якусь загальну гру. З деякими зусиллями цілком можна організувати спільне будівництво будиночка з піску, гру в м’ячик, або “кішки-мишки” та інші рухливі ігри.

Старші діти гратися разом можуть й уміють, але у них не завжди це виходить. Ось дві дівчинки “годують” ляльку і заколисують її в дитячій колясці. А вже через 5 хвилин обидві пронизливо кричать і тягнуть нещасну “дочку” в різні боки. Чи потрібно втручатися батькам? В цій ситуації — так. Але не з криками: “А ну, припиніть зараз же! Іро, віддай ляльку Насті! Ви що, не можете грати нормально?!”

Не потрібно “з’ясовувати стосунки” і розбиратися хто почав перший, хто правий і хто винен. Краще підійти до дівчаток, присісти поряд і спробувати «розрулити» ситуацію спокійно та розважливо. Можна врегулювати практично будь-який дитячий конфлікт, даючи дітям зрозуміти, що зручний для всіх вихід знайдеться завжди. А ось силові методи вирішення дитячих конфліктів неприпустимі.

Але не варто втручатися у вирішення дитячих конфліктів занадто часто. Дайте можливість дитині й самій спробувати знайти правильний вихід. У більшості випадків, малюки непогано з цим справляються. А набутий таким чином досвід безцінний. Пізніше можна обговорити з дитиною причину конфлікту, подумати, чи правильно малюк вчинив, похвалити маленького дипломата за правильне рішення.

Вчимося знайомитися

Уміння знайомитися — це, мабуть, одна з перших сходинок на шляху дитячої дружби. Чи може ваш малюк підійти на дитячому майданчику до незнайомого хлопчика або дівчинки та познайомитися? Є малюки, які роблять це легко і вільно без всякої допомоги з боку батьків: “Дівчинко, тебе як звуть? Аня? А мене Маша. Це що у тебе, лялька? А у мене дивися, який зайченя є! Пограймо, неначе вони поїхали на море … ” Все, знайомство відбулося, гра зав’язалася.

А є діти, які в силу природної сором’язливості соромляться підійти до дітей, що граються, і запропонувати дружбу. Найчастіше, це пов’язано з особливостями психіки дитини. Всі люди діляться на екстравертів та інтровертів. Зрозуміло, що в чистому вигляді ці два психотипи зустрічаються рідко, але багато рис простежуються у кожного з нас вже з раннього дитинства. Малюк-екстраверт черпає інформацію про навколишній світ від інших людей, спілкування стоїть у нього на першому місці. Як правило, він не любить самотності та в більшості випадків краще колективну гру індивідуальною. Дитина-інтроверт навпаки більше любить проводити час на самоті, грати самостійно. А інформацію про навколишній світ отримує зі своїх власних відчуттів і переживань. У відкритого екстраверта зазвичай не буває проблем зі спілкуванням, він сам шукає можливості зав’язати нове знайомство. Зате йому непросто зайняти себе самостійно. А от якщо у вашого малюка простежуються риси інтроверта, є сенс докласти деякі зусилля і допомогти малюку навчитися знайомитися, спілкуватися, дружити. Одним словом, допомогти йому стати більш комунікабельним.

Ігор Губарєв

Зробити це можна багатьма способами. Перш за все, вам допоможуть улюблені іграшки малюка. Пограйте з малюком у гру “Знайомство”. Нехай, як ніби, зайчик (його озвучує маля) грає в пісочниці, а ведмедик (за нього говорите ви) хоче з ним познайомитися. Покажіть малюкові можливі варіанти знайомства: як підійти, що сказати. Потім поміняйтеся ролями, хай першим “знайомиться” малюк. Поясніть дитині, що пропонуючи комусь дружбу, потрібно неодмінно посміхнутися цій людині. Якщо підійти до дівчинки або хлопчика з похмурим і сердитим обличчям і пробубоніти щось типу: “Давай дружити”, навряд чи це матиме належний ефект.

Програйте з дитиною різні ситуації. Що, якщо на пропозицію познайомитися, інша дитина відповіла відмовою? Потрібно розсердитися? Образитися? Звичайно, ні! Просто сказати їй: “Якщо захочеш пограти зі мною, приходь. У мене є цікаві іграшки …” За допомогою іграшок можна навчити малюка правильно поводитися в тій чи іншій ситуації, скоригувати деякі особливості його поведінки. Подібні рольові ігри пояснять дитині все набагато доступніше, ніж звичайні моралі та виховні бесіди.

На власному прикладі

Якщо в якійсь сім’ї не заведено ходити в гості та влаштовувати у себе вдома веселі свята, якщо дорослі воліють сидіти вдома біля телевізора, а не проводити час з друзями, якщо у мами немає відданих подруг, з якими приємно іноді побалакати за чашкою кави, а для тата всі навколишні поділяються лише на людей, корисних або непотрібних для бізнесу, можна не сумніватися, що велика ймовірність того, що подібну модель поведінки успадкує і їхня дитина. Діти багато чого осягають, багато чому навчаються, дивлячись на нас. І якщо ми самі — люди веселі та товариські, якщо у нас є справжні друзі, з якими ми періодично зустрічаємося, якщо малюк бачить наше непідробну участь у житті друзів, наше бажання прийти один одному на допомогу, то це будуть кращі уроки дружби, які ми можемо дати нашим дітям.

Взагалі, будь-яке виховання малюка починається зі спілкування з ним. І чим більше ми будемо говорити з дитиною на різні теми, тим краще. Частіше розповідайте дитині про своїх друзів дитинства, про те, як ви познайомилися, як розвивалася ваша дружба, у що ви грали, розповідайте про дитячі пригоди, вигадки, сварки та примирення. По-перше, дитині завжди дуже цікаво дізнатися про те, якими були мама і тато в її віці. А, по-друге, за допомогою таких розповідей можна без нотацій і повчань роз’яснити малюкові багато непростих питань про взаємини з іншими дітьми. Покажіть дитині на власному прикладі, що дружити — це класно!

Корисним уроком для молодших діток буде те, як мама ставиться до друзів. Частіше заводьте з дитиною розмови про її товаришів з дитячого саду та інших знайомих дітей, цікавтеся їхніми справами, успіхами. Так, поступово, малюк буде вчитися ставитися до знайомих дітей не просто, як до випадкових учасників ігор, а як до людей для себе значущих, з якими хочеться зустрічатися, грати, дружити …

Читайте також: Коли діти б’ються: 9 помилок батьків

Цілий мішок приятелів

За часів нашого дитинства у нас, як правило, не було нестачі друзів. Ми починали самостійні прогулянки у дворах набагато раніше за власних дітей. Ми грали у дворові ігри, які самі по собі були чудовим посібником, що навчив нас взаємодопомоги, дружній підтримці, який показав шляхи вирішення спорів та конфліктів. Наші ж малюки дуже часто подібного досвіду позбавлені. Що поробиш, сьогодення диктує нам свої умови, і ми змушені приймати правила гри. Але це зовсім не означає, що дошколярик, особливо той, що не відвідує дитячий садок, повинен бути позбавлений досвіду першої дитячої дружби. Ми просто зобов’язані дати йому можливість засвоїти навички спілкування в дошкільному віці. Адже малюкові, який не вміє дружити й спілкуватися з однолітками, буде дуже непросто “влитися” в шкільний колектив.

З раннього віку можна і потрібно влаштовувати для свого малюка “сеанси спільної гри” з іншими дітлахами. Заведіть традицію запрошувати їх в гості та ходити в гості до них, проводьте всілякі свята, відзначайте дитячі дні народження, влаштовуйте “культпоходи” в театр, цирк, музей, зоопарк, всілякі прогулянки та екскурсії, і просто збирайтеся час від часу, щоб пограти у веселі ігри.

Не заперечуйте, якщо дитина захоче запросити додому когось зі знайомих дітей, щоб погратися. Навпаки, всіляко підтримуйте таке прагнення. Знаходьте час хоч іноді пограти разом з дітьми. Це дасть вам можливість поспостерігати за відносинами вашого малюка зі своїми приятелями, допоможе виявити можливі проблеми в спілкуванні та вкаже шляхи їх вирішення.

Казки поспішають на допомогу

Про дружбу написано, напевно, найбільше дитячих книжок і пісеньок, знято мультфільмів та художніх фільмів для дітей, і буде доречним взяти їх на озброєння, зробити своїми союзниками та помічниками. Не нав’язуйте дитині своє розуміння дружби та свої погляди на те, що є добре, а що погано. Зробіть так, щоб дитина сама розібралася в цьому, збагнула власним розумом. І саме хороші книги, фільми, мультики можуть дати дитині важливі та добрі уроки, змусять задуматися про те, як добре мати в житті справжніх друзів і як важливо самому бути хорошим, відданим другом. Вони навчать малюка дружити та співчувати, допомагати товаришам і захищати слабкого, бути щедрим і великодушним.

Після перегляду того чи іншого мультфільму чи прочитання книги корисно дати можливість дитині самій поміркувати над сюжетом і визначити хто правий, а хто ні, хто вчинив добре, а хто не дуже і чому. Обговорюючи деякі ситуації, запитуйте дитину, щоб б вона зробила у тому чи іншому випадку.

Намагайтеся не засуджувати друзів дитини, навіть якщо вони вам не дуже подобаються. Поважайте вибір вашої дитини, вона має на це право. Подібний досвід теж корисний для малюка. Він навчить його відрізняти щирість від лицемірства, а доброту від підлості. Якщо ви правильно виховуєте дитину, ваше позитивний вплив напевно переважить. А, може, новий друг не такий вже й поганий, як здається мамі? Запрошуйте його в гості, спілкуйтеся з ним. Мине небагато часу, і все стане на свої місця. Психологами давно помічено, що чим кращі у дитини стосунки з батьками, тим легше їй знаходити спільну мову і з однолітками. Тому, нехай у вашій родині панує мир і любов, а у дитини будуть найкращі, найвідданіші друзі!

Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами

 

Залиште свій коментар

коментарів