Ми зібрали для вас поради по вихованню, які допоможуть вам стати ближчими з дітьми й зроблять ваші відносини ще теплішими. 

За матеріалами книг «Перехідний вік» і «Емоційний інтелект дитини».

1 Проявляйте любов

Перше, що повинні робити батьки, – це проявляти свою любов, не скупитися на ласку і похвалу та чуйно реагувати на емоційні потреби дитини. Це сприяє розвитку саморегуляції, оскільки, коли дитина відчуває прояв любові, у неї формується сприйняття світу як безпечного і приємного місця. Це дозволяє дитині «відокремитися» від батьків і не боятися, що за кожним кутом на неї чекають неприємності.

Якщо поведінка батьків відрізняється холодністю, відчуженістю або непослідовністю в прояві почуттів, дитина не відчуває себе в безпеці. Це не сприяє загартуванню дитячого характеру, а лише створює видиму оболонку, дуже тендітну.

Це як застиглий шар шоколаду на кульці морозива. Якийсь час цей шоколадний шар надає морозиву форму, але при найменшому незручному русі ламається. Буває, що діти, чиї батьки холодні з ними, здаються сильними, але їхня внутрішня віра в себе, як і в решті людства, при цьому дуже тендітна.

2 Любові до дитини не може бути занадто багато

Дитині не зашкодить, якщо кожен день говорити їй про те, що ви її любите. Дитині не зашкодить, коли їй якомога частіше нагадують, що вона джерело вашої нескінченної радості. Дитині не зашкодить, коли її обіймають і щиро хвалять за щось. Не варто стримувати свої пориви ніжності та проявляти холодність через те, що ви боїтеся зіпсувати дитину надмірною увагою. Деякі батьки впевнені, що строгість у відносинах виховує характер. Насправді все якраз навпаки. Коли діти відчувають щиру любов, майже завжди вони висловлюють менше вимог.

3 Не соромтеся фізичних проявів своєї любові

Дітям необхідний фізичний прояв любові від батьків не тільки в ранньому дитинстві, але і в дитячому, і в підлітковому віці. Часто батьки не усвідомлюють, що їхнім дітям це необхідно навіть тоді, коли вони виросли та соромляться цього. Іноді просто варто бути трохи делікатнішими в тому, коли і як ви це робите. Не акцентуйте на цьому увагу: для дитини найкраще, коли це природна і повсякденна частина ваших з нею стосунків.

Іншими словами, навчіться виявляти свою любов до дитини, не виставляючи це напоказ: досить швидко поцілувати її, коли вранці вона іде в школу, обійняти, коли вона повернулася зі школи, потріпати по плечу, коли вона схилилася над столом. Такий фізичний контакт, яким би скороминущим він не був, зміцнює вашу взаємну емоційну прихильність.

4 Постарайтеся зрозуміти емоційні потреби дитини

Це означає не просто втішити дитину, коли вона плаче, або заспокоїти, коли вона боїться. Необхідно уважно спостерігати за її настроєм і реагувати так, щоб допомагати її емоційному розвитку. Емоційні потреби дитини змінюються в міру дорослішання. У дитинстві батьки повинні забезпечити дитині почуття безпеки та довіри, коли дитина засмучена.

У ранньому дитинстві – допомагати дитині ставати все більш самостійною, заохочуючи її вчинки. У початковій школі, коли діти часто починають сумніватися у своїх здібностях, батьки повинні створити таку атмосферу, щоб дитина повірила в себе і могла домогтися успіху. У підлітковому віці завдання батьків – допомогти підлітку бути впевненим в собі та самостійним.

5 “Мій дім моя фортеця”

Дитині потрібно відчувати, що будинок – це те місце, де вона може сховатися від складнощів повсякденного життя. Створіть у себе вдома таку атмосферу, яка дозволить дитині дійсно розслабитися, забути про свої проблеми, постарайтеся знизити для неї рівень стресу, зробити так, щоб вдома не відбувалося сварок і суперечок і емоційного з’ясування стосунків.

Дитині потрібен цей острівець спокою після складного дня в школі, неприємного випадку на дитячому майданчику, в той день, коли її зрадили друзі або коли вона посварилася з коханою людиною. Не в ваших силах зробити так, щоб ці проблеми зникли, але відповідна атмосфера вдома допоможе дитині трохи відволіктися.

6 Беріть участь в житті своєї дитини

Найнадійніший фактор, здатний прогнозувати хороше психологічне здоров’я дитини, її соціальну адаптацію і щастя, – це залучення батьків в її життя. Діти, чиї батьки беруть участь у шкільному житті дитини, краще вчаться. Ті діти, з якими батьки просто розмовляють у вільний час, мають хорошу самооцінку, у них рідше виникають психологічні проблеми.

Немає нічого більш важливого для правильного психологічного розвитку дитини, ніж глибока і постійна участь батьків у її житті. Для цього потрібні час і серйозні зусилля. Найчастіше заради того, що потрібно дитині, доводиться переосмислити свої пріоритети й навіть пожертвувати власними інтересами. Але це того варте. Це створить дитині запас психологічної стійкості, який буде підтримувати її протягом усього життя. Крім того, це принципово необхідно для розвитку саморегуляції.

7 Не будьте занадто нав’язливі

Важливий фактор у вихованні щасливої, здорової та успішної дитини – це її відчуття самодостатності та прогресу. Безсумнівно, дитині важливо знати, що батьки завжди поруч з нею і готові прийти на допомогу, але їй не менш важливо розуміти, що є безліч ситуацій, з якими вона цілком впорається самостійно.

Якщо намагатися тримати під контролем кожну дрібницю в житті дитини та не давати їй можливості робити щось самій, у неї ніколи не сформується впевненість у власних здібностях. За великим рахунком єдиний спосіб допомогти дитині розвинути в собі стійке уміння самоконтролю – дати їй свободу приймати власні рішення, навіть якщо в якихось випадках це призведе до невдачі або розчарування.

Читайте також: Яка різниця, чого ти хочеш! Чому бажання дітей важливіші, ніж ви думаєте

8 Будьте послідовні

Найсерйозніший фактор, що впливає на низький рівень самоконтролю у дітей, – непослідовність батьків. Якщо кожен день з’являються нові правила або батьки вимагають виконання правил лише від випадку до випадку, то в недолугості дитини їм можна звинувачувати тільки себе.

Найпростіший спосіб навчити дитину хорошої поведінки – довести її до рівня звички, а досягти цього можна лише бувши послідовним. Встановіть розпорядок дня, відповідно до якого живе ваша сім’я. Постарайтеся, щоб прийом їжі відбувався за розкладом. Продумайте порядок повсякденних дій, наприклад, як діти повинні збиратися в школу і повертатися додому зі школи, як вкладатися спати.

9 Налаштуйте дитину на успіх

Ваші очікування повинні бути такими, щоб допомогти дитині продемонструвати, наскільки дорослою вона стала; щоб для їхнього досягнення їй довелося постаратися трохи більше, ніж вона вже звикла, але щоб це не було для неї нездійсненно. Таким чином, коли дитина досягне успіху, у неї з’явиться впевненість у своїх здібностях зробити щось добре самостійно.

У разі невдачі не дозволяйте дитині вважати, що вона провалилася. Замість цього зверніть увагу на те, що вона зробила правильно, і по можливості допоможіть їй зрозуміти, що можна зробити по-іншому або краще в наступний раз.

10 Хваліть дитину за її досягнення, але наголошуйте на зусиллях, а не на результаті

Похвала зміцнює самооцінку дитини, але правильна похвала допомагає їй вивчити важливий урок, наскільки необхідно докласти зусиль для досягнення мети. Краще сказати: «Ти відмінно впорався з підготовкою доповіді», ніж: «Ти такий розумний».

Підкреслюйте в похвалі взаємозв’язок між досягненням і вкладеними зусиллями, а не списуйте цей успіх на рахунок «природних» або внутрішніх характеристик. Похвала повинна стосуватися якості досягнення, а не ґрунтуватися на тій оцінці, яку дитина отримала від когось. Наприклад, краще сказати: «Я пишаюся тим, як ти написав цей диктант», ніж: «Я пишаюся, що ти отримав п’ятірку за диктант».

Моя дитина
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів