Трагедія нашого суспільства полягає в тому, що чоловіки вважаються нездатними відчувати або співпереживати іншим людям тою мірою, в якій це можуть робити жінки.
Однак учені виявили, що громадська думка про соціальні й емоційні здібності чоловіків (також і хлопчиків) не відповідає дійсності, що розвиток їхньої природної здатності бути емоційно співзвучними й вибудовувати глибокі стосунки надзвичайно важливий для їхнього благополуччя. Але ми не можемо чекати, доки хлопчики стануть чоловіками, ми повинні починати цю роботу просто зараз, поки вони ще перебувають у процесі зростання.
Емоційний і соціальний розвиток хлопчиків
Дослідження, проведені серед немовлят, показали, що з точки зору неврології немає великої різниці у здатності до емпатії між хлопчиками й дівчатками. Однак, на думку неврологів, у зв’язку з тим що дівчатка більш вільно висловлюють свої емоції, їхня здатність визначати й розуміти свої й чужі почуття має більше можливостей брати участь у розвитку навичок співчуття.
Що стосується хлопчиків, то професор Стенфордського університету Джуді Чу стверджує у своїй недавній книзі «Коли хлопчики стають хлопчиками», що культура значно більше, ніж природа, обмежує соціальні та емоційні вміння хлопців. Під час свого дворічного дослідження Чу спостерігала за шістьма чотири- та п’ятирічними хлопчиками – у цьому віці вони, як правило, емоційно віддаляються й дистанціюються у стосунках — і виявила, що хлопчики дуже тонко вміли визначати власні емоції й емоції інших людей. Вони також знали, як треба розвивати серйозні стосунки, до яких дуже прагнули.
Чу помітила, що в середній групі дитячого садка хлопчики стають неуважними й «невиразними» у стосунках. Але вона пов’язала це не з якоюсь уродженою нездатністю симпатизувати та встановлювати контакти з тими, хто їх оточує, а з тим, що хлопчики починають приводити свою поведінку у відповідність із традиційними чоловічими нормами, зокрема такими, як позерство, щоби справляти враження й підтримувати стосунки з однолітками.
Так, без відома батьків і вихователів хлопчики організували групу під назвою «Зла команда» (єдина мета якої полягала в тому, щоби погано поводитися з дівчатками) як спосіб утвердити свою мужність і протистояти жіночності. Лідер команди встановив правила й керував здебільшого не дуже добрими вчинками хлопчаків. Члени команди знали, що порушення правил або невиконання наказу, навіть якщо він здавався їм неправильним, призводили до негайного виключення з команди й, отже, до соціальної ізоляції.
І все ж один хлопчик зрештою вирішив залишити команду, попри соціальні наслідки, тому що не хотів бути залежним від рішень іншого хлопчика. Цей учинок, на думку Чу, свідчить про те, що хлопчики вибирають, а не бездумно приймають те, як вони повинні ставитись до інших людей відповідно до загальноприйнятих чоловічих норм.
Чу також зазначила, що коли хлопчики подорослішали, вони почали демонструвати емоційний стоїцизм і самодостатність як спосіб протистояти асоціативному зв’язку жіночності й необхідності або прагненню до емоційної близькості. Однак така поведінка, як правило, проявлялась тільки у громадських місцях, батьки повідомляли, що вдома хлопчики поводилися дуже лагідно.
Хоча висновки Чу не можна екстраполювати на всіх хлопчиків, з огляду на невелику вибірку шестирічних хлопців, два роки її спостережень та інтерв’ю виявили важливий аспект соціально-емоційного розвитку: хлопчики, як і всі ми, розвивають свої соціальні й емоційні здібності як у стосунках, так і індивідуально, при цьому досвід кожної дитини ґрунтується на багатьох чинниках, таких як взаємодія в сім’ї, з однолітками та вчителями, вплив засобів масової інформації, а також індивідуальні особливості. Таким чином, попри те, що в усіх нас є відповідні здібності, соціально-емоційний розвиток кожної людини відбувається по-різному.
Значення дружби між хлопчиками
Коли хлопчики вступають у підлітковий вік, їхні емоційні та соціальні здібності знову проявляють себе в одностатевій дружбі. У своїй книзі «Незбагненна таємниця дружби хлопчиків-підлітків» професор Нью-Йоркського університету Найобі Вей описує емоційно близькі дружні стосунки хлопців раннього й середнього підліткового віку, в яких вони діляться секретами й почуттями.
За 20 років інтерв’ю із сотнями етнічно, расово й економічно різних хлопчиків-підлітків Вей багато разів чула про те, що без дружніх стосунків вони би просто збожеволіли. Інакше кажучи, хлопчики усвідомлювали зв’язок між близькими дружніми стосунками та власним психічним здоров’ям.
Проте Вей виявила, що коли хлопці досягали пізнього підліткового віку, вони починали відчувати менше довіри та страх зради своїх однолітків чоловічої статі. Вони також стали засвоювати загальноприйняті чоловічі норми, прирівнюючи близькі дружні стосунки до гомосексуальних, дівочих або незрілих. У результаті хлопчики були менш схильні мати близького друга чоловічої статі, навіть не дивлячись на те, що всі вони говорили, що такий друг їм необхідний. Вей також зазначила, що в цей період рівні самотності й депресії хлопчиків стали рости.
Вей стверджує, що наша культура безпосередньо несе відповідальність за руйнування природної здатності хлопчиків і дівчаток до емпатії й емоційно близьких дружніх стосунків. «Це криза не тільки лише в хлопчиків, – каже Вей, – а й загальнолюдська криза емоційного зв’язку», яка негативно впливає на наші сім’ї, наші школи й наші політичні, економічні інституції.
Зміна переконань нашого суспільства у соціальних та емоційних здібностях хлопчиків не відбудеться відразу, але й вчителі, й батьки можуть багато зробити, щоб допомогти хлопцям розвинути здібності, які вони вже мають.
Один хлопчик описав свою одностатеву дружбу, як «глибоку, дуже глибоку, що сидить всередині вас, ви не можете це пояснити… це просто відбувається, це людська природа». І Вей, і Чу відзначили, що хлопчики були добре обізнані про свою здатність емоційно зв’язуватися з іншими людьми, але при цьому навчились розділяти свою зовнішню поведінку і глибокі почуття, думки й бажання для того, щоб відповідати чоловічим нормам.
Читайте також: Сердиті хлопці: Що робити з агресією хлопчиків. Право на негативні емоції
Як нам допомогти своїм дітям? Щоби стати для них гідним прикладом, у першу чергу ми повинні піддати перевірці наші власні переконання про емоції та стосунки, а також відповідність наших переконань і вчинків. Наприклад, чи пригнічуємо ми сильні почуття, такі як співчуття або сум, тому що боїмося здаватися слабкими? Ми розуміємо, що емоції є лише частиною людського досвіду, і вміння правильно справлятися з ними робить нас сильнішими? Чи дозволяємо ми собі бути вразливими, ділячись своїми потаємними думками й почуттями із друзями та спонукаючи їх ділитися з нами? Чи ми спілкуємося з людьми поверхнево через страх перед образами та зрадою?
Розмірковуючи про наші власні емоційні й соціальні переконання та проблеми, ми стаємо краще підготовленими до того, щоби навчити хлопчиків розбиратись у тонких соціальних та емоційних нюансах дорослішання в суспільстві, яке очікує від них певної моделі поведінки, що суперечить їхнім природним потребам.
Допомагайте хлопчикам навчитись поважати власну потребу в емоційному зв’язку та розвивати свої емоційні й соціальні здібності.
Важливо пояснити хлопчикам, що емоції природні, їх не треба пригнічувати. Наші почуття мають велике інформаційне значення, допомагають керувати позитивними стосунками й підживлювати їх.
І, нарешті, ми повинні переконати хлопчиків у тому, що емоційно близька одностатева дружба є частиною чоловічої зрілості, заохочувати їх підтримувати міцні дружні стосунки з іншими хлопчиками в міру дорослішання. Ми також повинні ділитися з дітьми тим, наскільки важливі для нас дружні стосунки й наскільки сильний вплив мають друзі на наше здоров’я та благополуччя – можливо, навіть сильніший, ніж найближчі люди й родичі.
Віккі Закревськи
Моя дитина
фото з відкритих джерел
За матеріалами
