Кажуть, онуків люблять більше, ніж дітей. Іноді це і правда так. А іноді онуків від сина люблять, а від дочки — ні. Чи навпаки. І чому так?
Онуки від сина
«Маша, не тягни руки до полуниці, вона для Оксани», – свекруха легенько стукнула по руці молодшої внучки.
Для Оксани у бабусі було все: і полуниця, і іграшки, і гроші, і любов. Головне — любов. Машу вона нібито не помічала. А якщо і помічала, то тільки для того, щоб підкреслити, що в їхньому роду ні в кого не було такого поганого характеру, некрасивого носа, клишоногої ходи або ще якихось уявних недоліків. Дивно, при цьому свекруха ставилася і ставиться до мене, невістки, дружелюбно: не те щоб обожнює, але не воює, інтриги за спиною не плете. Чому ж дитина моя її так дратує?
«А що ти хотіла? Онуків від доньки завжди люблять більше, ніж онуків від сина, — заспокоїла мене мати. – Не переживай, моєї любові до Маші на двох вистачить».
Подарунки від бабусі з боку тата Маша отримує рідко і завжди «за віком» – банку чаю, мило, шампунь від лупи. І нічого, що Маші всього два роки. Зате на день народження Оксани, внучки від дочки, бабуся розорилася на відмінний гіроскутер. А до цього — на путівку в Крим.
Онуки від самостійного сина
Володя поїхав вчитися в Київ відразу після школи. Там же познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Залишився в столиці, створив сім’ю, народилася Ганнуся.
Його брат Коля вважав за краще залишитися вдома. Вивчився, працював, жив з мамою. У будинок до мами привів і молоду дружину Надійку. Вона подарувала свекрусі двох онуків — Тетянку і Сергійка.
І ось одного разу Ганнуся, Тетянка і Сергійко зустрілися на дні народження бабусі. Ані бабуся заборонила називати себе бабусею: «Це в тебе в Києві бабуся, а я — Ада Миколаївна». Ганнуся, звичайно, урок не засвоїла. Ада Миколаївна демонстративно морщилась, коли дівчинка через кімнату радісно кричала: «Бабцю!». А після свята попросила більше ніколи Ганну до неї не привозити, мовляв, огидна, невихована дитина, не те що Тетянка і Сергій, які весь вечір хіба що по стелі не ходили.
Читайте також: Актуальне питання:бабуся і дідусь
Онуки від нелюбого зятя
«Та мені навіть гидко до цієї дитини підходити, — поділилася з моєю мамою сусідка. – Він же все від татуся перейняв. Маленький, а вже губи кривить, як цей…»
Зятем Людмила свого зятя не називала, так само як і на ім’я. У хорошому настрої він був просто «цей», в поганому — словом, яке не можна вживати в пристойному суспільстві.
У дочки Людмили була ще одна дитина, від минулого шлюбу. Ось Єгорку бабуся обожнювала, завжди хвалилася, мовляв, наша порода. Хлопчина росте таким ласкавим, не те що його молодший брат. Якщо в тюрму в школі не потрапить, і то добре. Єгорка обов’язково стане великим ученим, а Стьопа читати-писати навчиться — вже перемога.
Насправді обидва хлопці кмітливі, красиві та добрі. І всупереч бабусиним радам дружать і люблять один одного.
Читайте також: Найгірша бабуся у світі
Галина Охотникова, психолог, тренер особистісного зростання
Не можна сказати, що не люблять, тому що внук від сина чи онук від нелюбого зятя. Немає загальних причин, все залежить від самої людини. Чи вміє ця людина любити? Що стало причиною нелюбові?
Уявіть, у жінки двоє дітей. Вона впевнена, що дочку любить більше, ніж сина. А насправді це вона не сина любить менше, а не любить свого першого чоловіка, батька хлопчика. І це почуття вона проектує на дитину, а в майбутньому на її дітей.
Немає однозначної відповіді, чому бабуся не любить. Це щось дуже глибоке та особисте, в кожній ситуації треба розбиратися окремо.
Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами
