Повага ніколи не береться просто так з повітря, її спочатку потрібно заслужити. Для багатьох батьків це виявляється новиною. Адже як же так, я дитинці все на світі, а вона мене ні в що не ставить. Сьогодні ми поговоримо, звідки береться повага до старших і в яких випадках її очікувати немає сенсу.
Прожиті роки не гарантують наявність мудрості
Батьки з маленькими малюками швидко звикають, що вони завжди все знають краще. Адже не потрібно бути генієм, щоб знати про небезпеку окропу. Погано стає з роками, коли діти розумнішають, а батьки цього визнавати не хочуть.
Старші продовжують свято вірити в те, що прожиті роки дають карт-бланш на прийняття всіх рішень. Такі люди, відповідно, ніколи не зважають на думку дітей, навіть коли ті подорослішали. Так чому діти повинні просто так без вагомих аргументів прислухатися до думок дорослих?
Якщо вимагаєш поваги, поважай сам
Ця теза логічно випливає з попередніх абзаців. Щоб дитина вміла поважати, вона повинна знати, як це робиться. А як вона повинна розуміти весь процес демонстрації поваги, якщо вона ніколи не відчувала її на собі?
Дитина буде поважати тебе тільки тоді, коли ти поважаєш її. Якщо у тебе з цим проблеми й ти не розумієш, як цього дурного 13-річного підлітка можна поважати, то тобі потрібно до психолога. Це не страшно, з цим можна і потрібно працювати. Тому що таке згубне мислення може зіпсувати твої стосунки з дитиною на все життя. І винна буде не вона.
Діти – окремі особистості
Багато батьків підсвідомо сприймають дітей як пластилін, з якого за бажанням можна виліпити все що завгодно. Але ось донька підростає, і виявляється, що вона не хоче йти на бальні танці. Навіть в 6 років дівчинка вже заслуговує на те, щоб з її думкою рахувалися і не нав’язували небажаного.
Гіперопіка руйнує стосунки
Складніше придумати щось настільки жахливе, як надмірне опікування дитя. Гірше тільки пряме насильство над дитиною. Це та батьківська стратегія, яка робить гірше всім: і дітям, і батькам.
В таких умовах можуть вирости безвольні овочі, нездатні вижити в реальному світі. Мами й тата на таких продовжують лаятися і свято не розуміють, чому дитина така безініціативна і слабка.
Другий варіант – гучний і тривалий бунт, який може назавжди зруйнувати відносини. Ідеальною ситуацією буде лише та, в якій батьки зрозуміють, що чаду потрібні простір і свобода волі. Інакше ніякої подяки в старості потім не чекай.
Батьки самі руйнують довіру до них
Часто вони навіть не помічають цього. Деякі мами й тата думають, що в їхніх словах і діях нічого такого немає. Зазвичай це виглядає так. Батьки сильно засуджують дитину за найрізноманітніші речі. Потім вони починають ображатися, тому що діти перестають з ними ділитися почуттями, переживаннями та секретами.
Потім дитина може піддатися на батьківські умовляння і зважитися на відкриття думок. У цей момент батько навіть не помічає уразливості дитини, висміює її, засуджує чи навіть карає. Це найгірша реакція з усіх можливих. Ні про яку довіру після цього мови бути не може.
Турбота полягає не тільки в їжі та одязі
Наші мами чомусь поголовно вважають, що турботлива мати – тільки та, що вчасно годує дитя і його одягає. Про духовну близькість та довгі розмови вони чомусь забувають. Вже краще поговорити з дочкою відверто в брудних штанях, ніж навіть не вислухати її, зате одягнути в усе нове, красиве і дороге.
Діти нікому нічого не зобов’язані
Вони не вирішували з’явитися в цьому світі, це вирішили батьки. І якщо батьки сміють озвучувати вголос претензії: «Я ж тебе народила і ростила, а ти!» – значить вони так нічого про виховання дітей і не зрозуміли.
Діти не вибирають, народжуватися чи ні. Зате вони вибирають, чи заслуговують їхні батьки на турботу в старості. І як би страшно не було, відповідь не завжди є стверджувальною. Якщо мати поводиться як токсичний абьюзер і народила тільки заради склянки в старості, то це сумна і лицемірна поведінка.
Якщо ж тобі прикро, що дітки не такі слухняні, як тобі хотілося б, то заходь ось сюди. Тут ти дізнаєшся, чому слухняні діти – це не завжди добре!
Моя дитина
За матеріалами
