Проблеми в стосунках матері та дитини починаються тоді, коли душа жінки наповнена егоїзмом, гординею, прагненням нав’язувати свої бажання дитині, реалізовуючись через неї. Щасливе материнство бере початок у щасливому коханні чоловіка і жінки.
Надмірна материнська любов, опіка, піклування … можуть бути смертельно небезпечними, як для матері, так і для її дітей. Звичайно, мова йде про найсильнішу, грубу дисгармонію в стосунках «мати — дитя». Але, на жаль, ми живемо в такому світі, в такому соціумі, в якому нерідко ті чи інші порушення природних процесів вважаються навіть нормою.
Отруйна любов
Що я маю на увазі? А як ви думаєте, сприйняття дитини, як своєї власності, жорстке нав’язування їй своїх планів, свого бачення її майбутнього і її життя, не відпускання її від своєї «спідниці» – це хіба не прояви найпотужнішої дисгармонії в розумінні того, ким є батьки, і в зокрема мати, для свого чада?
Звичайно, роль матері в житті будь-якої людини свята і величезна — вона подарувала життя. Вона і її коханий чоловік — принаймні, так мало би бути.
І як далі зберегти цю тонку атмосферу гармонії, свободи та любові в сім’ї, щоб не зламати долю ні собі, ні улюбленому «творінню»?
У своїй практиці я багато працювала з людьми, яким доводилося буквально по частинах відновлювати себе, свою душу, випростовуючись під гнітом надмірної материнської опіки.
І мої спостереження і висновки багато в чому перегукується з роботами Анатолія Некрасова — відомого психолога, який акцентує свою увагу на глибинних проблемах взаємин в сім’ї, на взаємодії батьків і їх дітей, родових зв’язках.
Коли «мати, що допомагає», стає «матір’ю, що опікає, матір’ю, що контролює», починаються біди в житті всіх людей з її оточення.
Я пропоную вам обговорити різні аспекти цієї складної теми. Отже …
Любов гармонійна і любов, що гнітить. Любов, яка вона є.
Якщо уважно вчитуватися в різні релігійні, духовні вчення, в результаті все одно приходиш до висновку, що завдання людини, і особливо жінки, — розкрити у своєму серці любов … яка і є Бог. Любов не нав’язливу, не диктаторську, яка сковує, а таку, що дарує свободу і відчуття гармонійного єднання з іншими.
Це непросто і вимагає великої роботи над собою, прийняття себе. Однак зараз все більше людей усвідомлюють слова Христа «Полюби ближнього свого, як самого себе». Тобто починати зміни потрібно завжди з себе. Своєї сім’ї.
А атмосферу в сім’ї формує саме жінка. Це вона вибудовує вдома відносини, сповнені любові. І в першу чергу — з чоловіком, партнером. Гармонія пари береже сім’ю. І щаслива дитина — наслідок істинної любові між батьками. Щасливе материнство бере початок в щасливому коханні чоловіка і жінки.
Любов зі спотвореннями
На сьогодні так склалося, що в суспільстві розуміння важливості гармонії батьківських відносин, мудрості розкритої жіночності, яка формує в будинку атмосферу любові, поступово відійшло на другий план. І коли загубилися знання про те, що головне призначення сім’ї — створення ґрунту для особистого і духовного зростання всіх її членів, тоді всі акценти в спільному проживанні людей перемістилися на матеріальний достаток і продовження роду. І проявилася дисгармонія — як глибока тріщина в сімейних відносинах, через яку витікає енергія сім’ї.
Читайте також: Вся правда про «тихе» вербальне насильство
Зараз у багатьох сім’ях з появою дитини вся увага, і головне, любов, жінки фокусують тільки на ній. А чоловік опиняється за бортом. Він виключається з поля любові партнерки. Тобто дитина стає ніби якимось третім, що стягує на себе всі сили матері та руйнує пару.
І тоді починаються проблеми. Чоловік, втрачаючи підтримку, зазнає невдач в роботі, його справи не ладяться; і деякі чоловіки шукають собі нові захоплення на стороні.
Ну, а дитина виявляється «під прицілом» нічим і ніким необмеженої надмірної материнської любові та опіки.
Що значить надмірна любов
Проблеми в стосунках матері та дитини починаються тоді, коли душа жінки наповнена егоїзмом, гординею, прагненням нав’язувати свої бажання дитині, реалізовуючись через неї. Власне любові-то місця в її душевному світі вже й не залишається. Не встигнувши стати по-справжньому жіночною, жінка стає матір’ю, з внутрішніми, глибоко захованими претензіями, роздратуванням, незадоволеністю.
Нерідко таких матерів можна впізнати по типовому для них використанню займенника «ми» щодо себе та дитини, причому упродовж тривалого часу: «ми поїли», «ми вирішили», «ми будемо поступати» … Це повне енергетичне злиття зі своїм чадом.
Чому жінки стають зацикленими на дітях
1. Мати проектує на дитину свої нереалізовані мрії, плани, ніби перекладаючи на неї відповідальність за їх втілення. А відбувається це тому, що вона не бачить сенсу у своєму житті, не знає себе і глибинних бажань своєї душі, не розуміє, чим вона могла б займатися сама по собі.
Вам напевно знайомі жінки, які безапеляційно заявляють, що їх син неодмінно стане генералом … якщо вже це не вдалося їх чоловікові. І подивишся: маленького, чутливого хлопчика з художніми здібностями готують до ролі вояки, не враховуючи природу дитини … Це і є материнський егоїзм.
2. Звідси випливає і почуття власності стосовно дитини. Вона сприймається в буквальному сенсі частиною матері, якою вона може розпоряджатися.
3. Не розкривши свою жіночність з чоловіком, жінка перенаправляє (зазвичай несвідомо) свої нерозтрачені почуття на сина. У дорослому житті таким чоловікам буває неймовірно важко знайти свою любов — мати ніби закриває їх своїм «захисним покривалом» від інших жінок.
4. Має значення, звичайно, і історія роду, сім’ї жінки, в якій закладалися певні перекоси сприйняття сімейного життя.
5. Поширені в суспільстві стереотипи щодо сім’ї та ролі жінки в ній також впливають на формування в жінках прагнення надмірно опікати дитину — вони демонструють соціуму, що вони чудові мами, що ставлять свою дитину понад усе у своєму житті.
Ознаки присутності в характері жінці надмірної опіки
Це можна визначити навіть за станом її близьких.
- Серйозно хворіють, мають складні долі, відносини не складаються.
- Хвороби та нереалізація в суспільстві чоловіка. Часто чоловіки, позбавлені щирого і глибокого інтересу з боку дружини, починають пити, гуляти, посилюючи й без того напружену сімейну атмосферу.
- Конфлікти та дисгармонія домашньої атмосфери.
- І ще одна важлива риса. Негармонійному прояву материнства властива жалість. Таким жінкам всіх шкода. Вони підміняють любов жалістю, яку проявити набагато легше, але яка … як би висловитися … більш груба по відчуттях, вона принижує іншу людину. Кого зазвичай шкодують? Збиткових, покалічених, слабких. Тобто поширюючи на кого-небудь почуття жалості, ми закріплюємо в людині стан внутрішньої немочі. А це вже не допомога. Це шкода. І чим більше жінка шкодує своїх рідних, дітей, тим тільки сильніше погіршує їхні проблеми.
А надалі нерідко відбувається наступне. Життя мудре, розкриваючи перед дітьми таких матерів дорогу в майбутнє, воно прибирає з їх шляху головну перешкоду на шляху до особистісного зростання та особистого щастя, тобто джерело надмірної опіки та контролю — саму матір. Жінки «квочки» дорослих дітей важко хворіють. І часто цією хворобою є рак.
Іноді любов матері руйнує дитину, яку вона любить, а часом і її саму. Якщо мати не відпускає від себе своїх дорослих дітей, нав’язує їм своє бачення щодо їхнього життя, у неї з’являються важкі хвороби.
Євген був наймолодшою дитиною в сім’ї. Він був слабкіший і хворобливіший, ніж його старший брат. І його мати, що володіє владним і сильним характером, буквально накрила його своєю турботою. На другий план відійшли й старший син, і чоловік. Перший був різким хлопчиком, який відстоював свою думку і захоплення, чоловік трохи випивав, а з народженням другої дитини почав пити сильніше. І ось меншенький син став втіхою для материнського серця. До того ж він був поступливим, намагався догодити мамі.
Читайте також: Брак материнської любові
І мама вибирала для нього хобі, друзів … А потім вибрала йому інститут, влаштувала зі зв’язків на роботу, навіть підшукала для нього позитивну, з її точки зору, дівчину для одруження. А він не особливо опирався … тільки з життя поступово йшла радість, наснага, та й майбутнє здавалося якимось бляклим …
… Євген прийшов до мене на прийом коли йому було майже 40 років. Він був дуже внутрішньо напружений, відчувалася глибинна тривога … Виявилося, він зустрів жінку, в яку закохався. І вона відповідала йому взаємністю. Вона була за його словами «така справжня жінка», поруч з якою він вперше відчув себе чоловіком. Він насилу, але зважився піти від дружини. Закохані стали жити разом. Він планував в найближчому майбутньому змінити місце роботи, почати жити по-новому … Але головною проблемою стала його мати.
Жінка ніяк не хотіла прийняти самостійний вибір улюбленого сина. З її точки зору він все робив неправильно, він руйнував її надії. Були й істерики, і загрози, і відмова спілкуватися … потім знову конфлікти, умовляння послухати мати …
З Євгеном ми працювали кілька місяців. Розглядали його ситуацію. Проходили психічний процес відділення від батьків. Все йшло своєю чергою. А через місяць після закінчення сесій він прийшов до мене на прийом пригніченим і засмученим — його мати захворіла на рак.
… Жінка не хотіла нікого і нічого слухати. Вона вважала, що робить все вірно і її незаслужено принижують. А через пару місяців вона «згоріла», так і не змирившись з тим, що її «хлопчик» став нарешті дорослим …
Смертельні хвороби матерів, що занадто опікуються
Як бачите, реакція матерів «квочок» на прагнення дорослих дітей покинути їх, відокремитися чи будувати життя по-своєму може бути настільки сильною, що вони опиняються на межі смерті.
У чомусь це такий ризикований прояв шантажу, помсти: «Ось що ти твориш … Я помру, якщо ти вчиниш по-своєму. Краще смерть, ніж бачити, як ти живеш не так, як я хочу. А ти потім будеш звинувачувати себе в моїй смерті».
І хвороба відгукується на такий заклик ослабленням судин, серця або розростанням злоякісних клітин, або чимось іншим. І жінки йдуть з життя, стаючи безтілесним докором в подальшій долі сина або дочки …
Іноді мати, ща душить своєю любов’ю дорослу дитину, прибирає з її шляху саме життя.
Постійні переживання, сцени, істерики, злість і гнів послаблюють організм жінки, її імунну систему, яка не може справлятися з розростанням хвороби. Злоякісні клітини заповнюють собою її тіло, так, як вона прагнення володіти душею і долею сина або дочки. І щоб ця «темна хмара» НЕ задушила молоде життя, всесвіт забирає старших за родом. І смерть матері приносить дітям звільнення від душевних кайданів.
Це відомо навіть з практики: найчастіше, після смерті таких матерів діти нарешті влаштовують своє особисте життя, знаходять хорошу роботу, реалізують творчий потенціал.
Отже, якщо мати не відпускає від себе своїх дорослих дітей, нав’язує їм своє бачення щодо їхнього життя, у неї з’являються важкі хвороби. Причому нерідко уражаються органи, що відповідають за статеві, репродуктивні функції. Цьому сприяє і нереалізація жінкою своєї жіночності та сексуальності — через зациклення на ролі «квочки».
Адже життя завжди посилає жінкам знаки, що попереджають, що якщо і далі вони будуть будувати свої відносини з дітьми подібним чином, то виявляться у смертельній небезпеці: або дайте дитині жити своїм життям або підете самі. Починаються збої в організмі, відбуваються нещасні випадки … Але жінки залишаються глухі до підказок. І навіть коли діти раптом все-таки їдуть від них в інше місто або країну, вони намагаються контролювати їхнє життя здалеку.
А життя, всесвіт, природа знову і знову намагаються підштовхнути їх до саморозвитку, до творчості, любові до чоловіків, світу … Треба тільки захотіти поглянути на себе по-новому.
Гармонія материнства
Якщо ви зрозуміли, запідозрили в собі риси матері,що занадто опікується, призупиніть свій біг по життю. Задумайтесь про долі своїх дітей і свою власну. Не звинувачуйте себе. Але приготуйтеся зробити перші кроки по фантастично захоплюючого шляху пізнання себе.
Так, на сьогоднішній день більшість батьків вважають, що єдина цінність в їх житті — це діти. І ви поки відноситеся до них.
Вважати, що дитина в сім’ї повинна бути понад усе – це порушення природних законів, це помилка.
І зрозумійте правильно. Ніхто не говорить, що не треба піклуватися про дітей, любити їх. Просто все повинно бути гармонійно, врівноважено, в міру.
І в свідомості повинно вкоренитися розуміння того, що дитина — це самостійна душа, яка прийшла до вас отримувати уроки і вчити вас. Справжня любов матері проявляється в допомозі цій душі, в тактовній підтримці при розкритті талантів і здібностей, закладених в дитині. У створенні будинку атмосфери любові, яка живить дітей і робить їх сильними і врівноваженими на все життя. Але любов’ю не можна назвати придушення внутрішньої свободи дитини, нав’язування своїх пріоритетів, жорстку вказівку, що робити.
Сім’я грунтується на любові чоловіка і жінки. І найголовніше, що потрібно дитині – це перебування в цьому гармонійному просторі.
І ще. Вище я писала про жалість, властиву таким матерям. Не пестіть у собі цю жалість, а розкривайте свою жіночність, завдяки якій посилиться ваше вміння поважати чоловіків. Коли жінка повертається до любові в своїй душі, вона розквітає.
Читайте також: 12 ознак того, що ви вже встигли розпестити свою дитину
До речі, про формування атмосфери любові вдома жінці варто задуматися вже під час вагітності. Не відгороджуватися від чоловіка, а постарайтеся наповнити ваші відносини ніжністю і увагою. Адже ваша дитина вже реагує на те, що відбувається навколо вас. У просторі, наповненому любов’ю, їй буде легше з’явитися на світ.
Сходинки звільнення від надмірної опіки в системі «мати – дитя»
1. Спробуйте подивитися на свої стосунки з дитиною з боку. Зізнайтеся собі чесно, що рухає вами? Ви боїтеся самотньої старості і бачите своє спасіння в дітях? Ви хочете, щоб ваш син або дочка досягли того, чого не вдалося зробити вам з чоловіком? Як ви сприймаєте дитину: як частину себе або, як вільну душу і особистість? Усвідомлення своїх помилок — дуже важливий крок на шляху особистісного розвитку.
2. Пам’ятайте, що дитина буває щаслива тільки тоді, коли щасливі її батьки. Що вас гнітить? Що заважає розкритися душі? Відпустіть свій біль і незадоволеність. Почніть працювати над собою самостійно, а ще краще — в групах саморозвитку або наодинці з фахівцем.
3. Не будуйте очікувань щодо своїх дітей. Допоможіть їм проявити себе, свої здібності, свій характер, свої почуття. Акуратно і мудро направляйте їх по життю. Але не придушуйте своїм авторитетом. Підтримайте їх на шляху усвідомлення свого призначення.
4. Відчуйте любов у своїй душі і проявіть її в навколишньому світі. Пам’ятайте, що тільки любляча себе людина (але не зациклена на власній важливості) може допомогти іншим стати гармонійнішими і щасливішими.
І допоможіть одного разу своїм дітям душевно відокремитися від вас, стати повноцінними самостійними особистостями. Цікаво, що деякі матері навіть запам’ятовують момент, коли їх дитина раптом відійшла від них, заново психічно народившись вже для зрілого дорослого життя.
Автор: Ірина Гаврилова Демпсі
